Дещо із щоденника автора...

"... Старі маєтки вміють берегти свої таємниці. Вони мовчать, коли в їхніх коридорах народжуються змови. Мовчать, коли чиєсь серце стискається від передчуття біди. І мовчать навіть тоді, коли доля вже зробила свій вибір.

Саме про це йтиме мова у наступних главах.

Попереду — кілька хвилин, які здадуться героям вічністю. Погляд, що може видати більше, ніж слова. Двері, які краще було б ніколи не відчиняти. І світло, якому доведеться боротися з темрявою.

Найбільші випробування часто приходять тихо.
І саме тиша іноді лякає найбільше…"

P.S. Нижче прикріплюю візуал, який частково показує події, що відбуватимуться надалі. Як вважаєте, яку саме сцену тут зображено?)

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра
12.07.2026, 20:54:47

❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді
Іра
12.07.2026, 21:54:50

Марі Лі, ❤️❤️❤️

avatar
С Осте
12.07.2026, 18:59:16

Романтична прогулянка в саду?

Марі Лі
12.07.2026, 19:17:10

С Осте, Майже вгадали, але трохи не те)

Інші блоги
Знижечка на гарячу літню історію!☀️
Всім привіт! Сьогодні у мене діє знижка 25% на гарячу літню історію "Як дві краплі"! Якщо ви ще не знайомі з Іллєю і Владом, то зараз саме час це виправити! Хто із них зрештою завоює серце Єви? На вас чекають: ☀️ неймовірно
Коли він соромиться знайомити її з друзями…
Дан вислухав те, що йому сказали по комунікатору, і трохи винувато подивився на неї. – Пробач, але тобі доведеться піти. Марко хоче зараз сюди прийти разом з іншими нашими друзями. Я до останнього не був упевнений,
Повернення до слів та вірш про рідний Донбас...
Я довгий період не писала - декілька місяців мовчання. Складний час, життя у Києві, внутрішні родинні негаразди… Усе це накопичилося гуртом і ніби зачинило мене за важкими темними дверями від натхнення. Я неодноразово
Пам'ять трьох життів
Пригоди Володимира Вірного у «Між двох світів» продовжуються. Цього разу настала черга Володимира розповідати. Що може здивувати дракона, який прожив майже тридцять тисяч років? Можливо, історія людини, яка
Новий комікс!
— Карета подана, мадам. Шолом натягуйте, синьйорино. Зараз лупоне так, що заллє за комір. Я з жахом подивилася на цю сталеву ревучу махіну. Я ніколи в житті не їздила на мотоциклі! Але над нами вже гримнув такий сухий, оглушливий
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше