Хочу щиро подякувати чудовій авторці Олесі Глазуновій за пораду, яка змусила мене подивитися на «Вампіра на випробувальному терміні» під іншим кутом. ⏰

Спочатку ця історія для мене була легкою, кумедною пригодою з вампіром, відьмою та академічними халепами. Але після нашої розмови я зрозуміла: ні… у стінах Академії Святого Арчибальда ховається значно більше темряви, ніж мені здавалося.

Тож офіційно, ця історія робить крок у бік міського фентезі. ☺️

Не хвилюйтеся, Кай і надалі потраплятиме в кумедні ситуації, а Селеста майстерно псуватиме йому нерви. Їхні словесні дуелі, іскри між героями та порція гумору нікуди не зникнуть. Але тепер за кожним темним коридором може чекати не лише черговий жарт… а й щось таке, від чого навіть вампіру стане не по собі.

Схоже, Академія давно приховує секрети, про які мовчали століттями. І, здається, мої герої вже необережно постукали в двері, які краще було не відчиняти…

❤️ Дякую, п. Олесю, за натхнення й чарівний творчий "поштовх".
❤️ Іноді саме кілька влучних слів допомагають історії знайти свій справжній голос.

А ви любите, коли роман починається з усмішки, а потім поступово змушує озиратися через плече? ⌛⁠