Дорогі друзі, маю до вас запитання. Чи часто ваші думки повертаються до того ранку, коли наше життя назавжди змінилося?
Я вчора відверто написала роздуми про той час і про те, як ми вчилися жити далі. Свою нову історію я назвала «Вона взяла крила». Буду щиро вдячна кожному, хто захоче її прочитати.
А як ви переживали цей момент? Можливо, хтось із вас захоче поділитися своїми відчуттями в коментарях?
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДумаю, що було б варто додати сюди обкладинку, анотацію, посилання на сам твір.
Блоги мають бути про творчість.
Олеся Глазунова, Дякую).
Ні, не хочу. Для мене література, навпаки, — спосіб забути про нашу реальність.
Ірина Скрипник, Цілком вас розумію. Книга справді має бути острівцем, де можна сховатись від реальності та знайти спокій. Дякую, що поділилися своєю думкою.
Для мене книги це радше варіант абстрагуватися від реальності, тому ніколи не переношу в них нічого зі свого реального досвіду, лише вигадки.
Агнія Бурне, Розумію вас. Я зазвичай теж намагаюся вигадувати інші історії та абстрагуватися, але вчора якось так сильно навіяло, що я не втрималася і вирішила написати про це. Щиро дякую за відповідь.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати