За сніданком я сиділа, наче на голках, чекаючи, поки Нордан лар Са-Ірд заведе розмову на тему, що мене цікавила. Але клятий огас мовчав, незворушно поглинаючи їжу й не звертаючи на моє нетерпіння ані найменшої уваги. Хоча він не міг цього не відчувати, клятий виродок!

Нарешті я не витримала і вирішила заговорити сама. Нехай це й порушувало ті правила поведінки, які я встановила з ненависним покровителем. А саме: ігнорувати, доки він сам до мене не звернеться, і навіть тоді відповідати неохоче і коротко.

Але зараз інша ситуація. Занадто багато залежало від можливості потрапити на планету, до якої ми наближалися. Дивлячись у ілюмінатор, вже можна було навіть побачити її обриси, і це видовище мимоволі змушувало серце битися частіше.

– Коли мені треба бути готовою?

– До чого?

Нордан лар Са-Ірд глузливо підняв брови. Хоча, мабуть, прекрасно зрозумів, про що я запитувала.

– Ви обіцяли мені екскурсію на Нову Землю!

– Це було до того, як ти довела свою повну нікчемність як «симбіонт», – уїдливо зауважив він, чим змусив мене внутрішньо скипіти.

Не стримавшись, я тільки погіршила ситуацію, випаливши:

– Мені здавалося, я робила все, що ви хотіли!

– Не все. І ти сама про це знаєш, – він зробив ковток кави й пильно поглянув на мене.

МІЖЗОРЯНА АКАДЕМІЯ 

ВИКЛАДКА НОВИХ РОЗДІЛІВ КОЖНОГО ДНЯ, КРІМ НЕДІЛІ

УСІХ ЗАПРОШУЮ!