Вітаю, любі букнетівці!❤️

 Комедійний емоційний роман "ПОПЕЛЮШКА ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРА" завершений та вже надійшов у продаж! 

Хто з вас чекав саме цієї миті? Запрошую!

— Оля! — протягує руку перша. Брудну від сажі. Ще й без рукавиці. 

Кліпаю. 

Нема слів: 

Переді мною стоїть опудало. Персонаж із мультфільму мого дитинства: Кузя. Тільки надто дорослий на вигляд і на зріст. І лупає на мене не менш чорними очима... Схоже, зовсім не розуміє хто перед нею.

—Умгу. — зітхаю. Здається, хтось мене таки неправильно зрозумів і замість садовниці прислав мені сажотрусницю.

—Що ти так вирячився на мене? Що брудна?? Так це ж я... для мільярдера! Стараюся... Посидь у вітальні, зараз дам розпорядок, щоб тобі каву принесли. Його ще нема, а в мене повно роботи, тож... вибачай — розважити розмовами тебе не вийде!

Чомусь озираюся.

— Не вийде, значить?.. — торкаю пальцем щойно підбиту шваброю губу. — Значить так, Оля... Руки мити... і до мене в спальню! На килимок! Бі-гом! 

Теж мені попелюшка, матір її!..

—Знаєш, Андріє я передумала.

—Про що? — він не дивиться на мене, лише кладе руку на поперек. Поглядом усе ще там, де був другий бабах.

—Однієї дитини нам цілком вистачить.

—Згоден.

Як добре, що він завжди погоджується зі мною.

А за мить крик Джеймса просто над головою розсікає повітря:

— Robert is walking! (Роберт пішов!) 

Кидаю погляд спершу на чоловіка — його усмішка така щира, ніби він ніколи раніше не бачив перших кроків маленьких дітей! 

Потім на Джеймса — здається, він зараз навіть заплаче від щастя!

І одразу на сина...

—Чорт, ні! Тільки не до молюсків... 

Від мене обіймусі!

Тихої мирної нічки вам, українці!❤️