В гробовій тиші, що настала в залі, вона випрямилась і чітко сказала:

— Шоу завершене. Ангел — мій. І я його забираю.

Вона обережно підняла на нього погляд, намагаючись випросити очима прощення.

Астраель висів перед нею, розіп’ятий на вертикальній кам’яній поверхні, горло охоплював нашийник з довгими шипами, що змушував його ледь схилити голову, рот був зав’язаний чорною стрічкою. Вираз його змученого обличчя зрозуміти було неможливо.

І магією фонило від усього навколо.

— Твій, — підтвердила Карлайла. — То забирай!

Вона махнула рукою. Платформа, на якій стояла темна відьма з ангелом, від’їхала назад і піднялася. А за секунду між нею й тією, на якій стояла Ханна, виник шлях.

Він був в пару метрів шириною й тягнувся прямо через прірву, що розверзлася між двома платформами. Шлях складався з гострих, нерівних уламків льоду, що стирчали вгору, наче крижані ножі. Деякі були заввишки до коліна, інші — тонкі й гострі, як скалки скла. Вони переливалися холодним, мертвим сяйвом, а по обидві сторони від цього шляху чорніла бездонна прірва, в якій не було видно дна.

— А ось і заберу! — прошипіла Ханна, скидаючи туфлі на підборах.

"Другий шанс або Помста ангела"

З любов'ю ❤ Ваша Мрія Чарівна ❤

Фейсбук ⭐ Інстаграм ⭐ Тредс ⭐ ТікТок