Шановні читачі!

Сьогодні діє знижка на мою книгу "Шлях до серця принца" - 20%.

Усіх запрошую!

АНОТАЦІЯ:

Я всього лише хотіла влаштуватися на роботу до Академії. І хто б міг подумати, на що доведеться піти заради цього. А все через клятого ректора, який незлюбив мене з першого погляду! В результаті вплуталася в безглузде парі і тепер зобов’язана за три тижні закохати в себе принца іншої раси і змусити зробити мені пропозицію. Ох, боюся навіть уявити, як буду шукати шлях до його серця…

УРИВОК З КНИГИ:

– Емілі вважає, що впорається з роллю шлюбного агента. А ти як гадаєш? – ледве приховуючи іронію, запитала власниця шлюбної агенції у своєї помічниці.

Віолета зневажливо пирхнула:

– Це такий жарт?

– На жаль, ні, – усміхнулася фея Ардалайна. – Емілі тут дуже довго розписувала, яке вона цінне придбання для агентства.

Вони обидві зареготали, навіть не намагаючись жаліти моє самолюбство.

– Ви забули згадати про те, що я дипломований фахівець за потрібною вам спеціальністю, – похмуро зауважила я.

– Тобто, хочеш сказати, що твій диплом допоможе тобі добитися кращого результату? – насмішкувато блимнула очима фея.

– Ви даремно недооцінюєте розум, знання та цілеспрямованість! – піднявши голову, зауважила я.

– А ось це вже серйозна заявка... – промуркотіла фея.

– Та це ж смішно! – втрутилася Віолета, презирливо посміхнувшись. – Ця сіра миша навіть навряд чи приверне увагу якогось простолюдина! А що подумають клієнтки, якщо до них приставити такого агента?! Це ж величезний удар по нашій репутації!

– Але ми все-таки дамо дівчинці шанс довести її правоту, – раптом весело підморгнула фея. – Отже, кажеш, твої знання і розум допоможуть тобі досягти вражаючого результату?

– Так! – з викликом сказала я, до кінця не розуміючи, на що підписуюсь.

– Тоді вирішено! – змовницьки примружилася Ардалайна. – Доведи, що здатна допомогти самій безперспективній клієнтці отримати кращого чоловіка. А зробиш це на прикладі самої себе! Вже пробач, але поки що довірити тобі ще чиюсь долю не можу. Так ось, раз глава вампірського клану для тебе не показник... та й термін його приручення не вразив... то ускладнимо тобі завдання! Ти повинна будеш закохати в себе і змусити зробити тобі пропозицію не кого-небудь, а принца! Гадаю, трьох тижнів такому великому фахівцеві, як ти, буде достатньо. Причому принца іншої раси, раз вже наше агентство спеціалізується на міжвидових шлюбах. Ну то як, потягнеш чи відразу здасися? – ледве стримуючи сміх, запитала фея.

Віолета ж і не думала стримуватися. Розреготалася вкрай образливо.

– Та якщо вона таке потягне, я згодна цілу тарілку гоблинських слимаків з’їсти!

Мене мимоволі пересмикнуло при її словах. Аж надто мерзенною була ця страва, що вважалася найогиднішою з усіх відомих міжрасових кухонь. Уявивши в голові картину того, як Віолета стане поїдати таку гидоту, я навіть не відразу в’їхала у зміст висунутої феєю умови. А коли до мене дійшло, тільки й змогла що ошелешено витріщатися на неї. Це що жарт такий?! Якщо так, то не смішно!

– Що й треба було довести! – вірно розгадавши вираз мого обличчя, помітила Ардалайна. – Так що не витрачай далі нашого часу, дівчинко. За твоїм бахвальством і самовпевненістю абсолютно нічого не стоїть! Наступного разу будь скромнішою, і тоді, можливо, у тебе все й вийде. Хоча дуже сумніваюся.

Бахвальство й самовпевненість, значить?! Як же сильно хотілося втерти носа цим зазнайкам! Злість буквально кипіла всередині. Схоже, на сьогодні чаша мого терпіння переповнилася. І перш ніж достатньо усвідомила, що творю, на одному подиху випалила:

– Я приймаю ваші умови! І ваші теж, – єхидно посміхнулася Віолеті. – Так що готуйтеся з’їсти цілу тарілку «вишуканого делікатесу», який назвали!

– У такому випадку ти зжереш свій диплом, якщо нічого не вийде! – осклабилася помічниця феї.

– Ну що ж, дівчатка, тоді укладаємо угоду! – азартно вигукнула Ардалайна.

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!