Привітики☺️✨️
Мої любі, сьогодні діє знижка на гарячий кримінальний роман Повернути Ліліт❤️ Книга завершена, тому не потрібно чекати оновлень)

Колишні, зустріч крізь роки, спільна дитина, пристрасть, небезпека... Це все тут є)

Моє серце пропустило удар, коли наші погляди зустрілися. Перед очима промайнули спогади, пов'язані з молодим чоловіком. Наші обіцянки й слова. Його гарячі обійми й спраглі до поцілунків вуста.

Кожна мить проведена з ним у минулому, боляче жалила в теперішньому...

— Привіт, — він нахилився до Маринки, протягуючи їй долоню.

Я важко зглитнула.

— Привіт, — відгукнулася замість доньки. — Я ра...

— Угу, — він навіть не поглянув на мене. Вся увага була зосереджена на спантеличеній малечі, що крутила головою, уважно розглядаючи чоловіка навпроти.

Зараз, коли вони знаходилися так близько одне від одного, було важко не помітити їхню схожість. Моя маленька принцеса — зменшена копія свого батька, але з більш ніжними та плавними рисами.

— Ти знаєш хто я? — ласкаво запитав Алекс, тримаючи у своїй руці маленьку долоньку.

Маринка захитала головою.

— Ні... Хто?

— Ти не сказала їй?

Моїм обличчям ковзнув колючий погляд. Очі, що раніше дивилася з обожнюванням, зараз випромінювали смертельний холод. Я мимоволі здригнулася і міцніше притисла донечку до грудей.

— Це важко...

Він не дозволив закінчити.

— Важко, бо ти до цього сама довела.

— Алекс...

— Олександр, — молодий чоловік виправив мене, мов бажав знищити все, що пов'язувало нас у минулому...

 

— Сядь, — я кивнув на стілець з протилежного від себе боку. — Ти розумієш, чому я тебе покликав? — холодно запитав, коли вона слухняно виконала прохання.

— Точно не для того, щоб поговорити про погоду, — жінка відповіла з ноткою іронії, подарувавши мені теплу посмішку.

Раніше я б віддав усе, щоб до кінця життя милуватися радістю на її вустах. Однак зараз...

Я надто близько притискав Ліліт до свого серця. Вона скористалася цим — забрала його собі, погралася й викинула, мов сміття…

— Я хочу, щоб Марина жила зі мною, — відразу перейшов до справи. — Вона — моя донька, тому мені потрібно знати, що з нею все гаразд. Оберігати й захищати від небезпеки. І найголовніше — бачити, як росте моє дитя.

— Тобі не здається, що ти аж надто швидко почав удавати із себе турботливого татуся? — запитала молода жінка, невдоволено стиснувши вуста. — Стільки років жив у своє задоволення, а тепер вирішив погратися в сім'ю?

Стерпіти такі слова було вище моїх сил.

Вдаривши по столу кулаком, я обпалив її байдужим поглядом, що сочився отруйним холодом. Не змовчав:

— То це Я винен в тому, що ти покинула мене?!

Вона важко зглитнула й опустила очі. Боялася зустрітися зі мною поглядом. Але я не відчував у цьому нічого спільного з каяттям. Можливо, образа... Та будь-що, тільки не прийняття власної провини.

— Чому мовчиш? Я відчуваю, тобі є що сказати... Ліліт, — я вперше назвав її так вголос. Звісно, це не означало, що крига між нами скресла. Навпаки — я мав на меті вколоти її.

Все ще не підіймаючи очей, жінка закусила губу. Поволі підвелася і впевнено рушила до мене. Опинившись на відстані витягнутої руки, зупинилася...
 

А якщо вам подобається моя творчість, то запрошую вас до себе на ТГ канал. Там на вас чекає багато спойлерів та візуалів (відео)❣️

Дякую за те, що ви завжди поруч і підтримуєте мене)))
Гарного дня вам та мирного неба☺️❤️❤️