Вітаю!  Нова глава книги "Живий метал. Прокляття крил" вже  на сайті.

✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦

– Не торкайся, я бридка і жахлива! Пробач, я не хотіла….– з надривом вирвалось з мене.

 Сльози лилися наче несамовиті. Я поглянула на свої руки з жахливими пазурями, на яких ще залишилася кров. Я підняла зажурливий погляд на Яро, знов здригнулася тільки тепер від жаху. Я йому не просто футболку безжально знищила, залишила подряпини, які ще трохи кровили.

– О, ні! Яро пробач! Пробач! – вигукнула я.

 Як соромно! Жах! Що я накоїла? Він тепер точно вирішить, що я як Розанна.

 Я так старалась бути цивілізованою, задушити цю гидотну істотність, а воно чогось вилізло.

 Мати мені за цю істотність з презирливістю казала, що я успадкувала самі ниці риси, які може мати відьма. Я дика, гидка і повинна стримуватися, а не плекати це.

 Віктор теж гидливо морщив носа. Коли це бачив в мені.

 Це тільки темні відьми можуть вільно плекати дикість. А цивілізовані відьмі так себе не ведуть.