Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце. 

Два місяці ми з Нараком вигрівали його по черзі, і в належний термін у нас народився чарівний малюк! Товстеньке й незграбне драконятко із сіро-блакитним кольором м’якої дитячої луски. 

Ми назвали його Аратан, і зараз йому вже два з половиною роки, та він ні на крок не відходить від Гарди — доньки Белари та Белгарда. 

— Здається, я вже знаю, хто буде моїм зятем! — сміється король. 

— Не думаю, що все буде так просто, — зітхаю я, день за днем спостерігаючи, як руденька Гарда постійно шипить на Аратана та при будь-якій слушній нагоді б’є його хвостом. Але син такий же впертий, як і його батько, і тільки мовчки все терпить, наполегливо продовжуючи підкладати під час їжі маленькій дракониці найкращі шматки м’яса.