Погляди, дотики — невже скоро щось станеться? Як думаєте? Чи Нейд дійсно несерйозний, як вважає Кетта?

Нейд кивнув на лавку і ми присіли. Я коротко розповіла йому про мамині претензії. Нейд невдоволено похитав головою.

— Вона невиправна. Хтось має вправити їй мізки.

Я тихо пирснула.

— Якщо вона невиправна, то як їй можна вправити мізки?

— Не знаю, — Нейд розсміявся. — Це ти в психології розбираєшся, не я.

— Навіть психологія тут безсильна.

Я похитала головою. Вправити мізки мамі здавалось непосильним завданням. З трьома зірочками. Але я все одно спробую.

— Не переймайся аж надто через матір, Ліа. Не дозволяй їй псувати твій настрій.

Нейд раптом взяв мою руку в свою і несподівано ніжно провів великим пальцем по тильному боці долоні. Від його дотику шкіра вкрилась сиротами, а дурне серце забилося швидше. Я не могла не розуміти, що мене тягне до Нейда. Ось тільки була проблема: мама казала, що він несерйозний і постійно змінює дівчат. Я не хотіла бути тою, кого він кине через кілька місяців. Дозволити ще одній людині мене зруйнувати — ні, такої слабкості я не могла собі дозволити.

Але ж й інша думка мене не відпускала — в Нейда точно нікого зараз не було. Він весь час поруч, зі мною, і навіть не намагається кудись втекти. Може, я теж йому подобаюсь? Може, не такий він вже й несерйозний? Люди дорослішають, змінюються, навіть якщо раніше Нейд був легковажним, з роками він міг стати іншим. І тоді варто спробувати.

— Та я і не переймаюсь. Трошки засмутилася, але вже пройшло. Дякую тобі, Нейде.

Ох вже цей дзвінок на пару! Так невчасно!

Ми знову перетнулися поглядами. І цього разу я бачила в його очах щось таке, від чого моє серце забилося ще швидше. Нейд не відводив погляду — дивився так, ніби мої очі були найприємнішим краєвидом у світі. Я затамувала подих. Невже зараз?..

І тут тишу розірвав звук дзвінка — почалася четверта пара. Я різко вскочила, вирвавши свою руку з його — Нейд спокійно її відпустив, ніби цей жест для нього нічого не значив, ніби він щойно не дивився в мої очі так, що перехоплювало подих.

— Мені час бігти. Бувай! — кинула я і, не озираючись, майже побігла до дверей.

Читати: "Академія Мірравель. Назустріч таємницям" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок