«Якщо занадто довго дивитися у безодню, безодня починає дивитися у тебе…».

     Знаєте, як це писати книги? Це не просто складати слова у речення, а речення потім в абзаци. Щоб книга була справді живою – кожного героя потрібно «прожити».

   Коли я писав «Соціопата», я декілька місяців жив у світі, де мертві можуть зустрітися з живими.

   Коли писав «Жити після…», мені довелося прожити декілька життів у зруйнованому вщент світі.

   Зараз, після  вимушеної і дуже тривалої паузи, я знову працюю над «Роздоріжжям». Там у героя дуже не простий вибір – стати на бік зла, чи на бік добра. Я стою на роздоріжжі разом з ним. На самому краю безодні.

   Я дуже довго дивлюся у безодню. Чи почала вона дивитися у мене? Поки що не знаю. Дізнаюся, коли завершу  писати «Роздоріжжя».

    Але зізнаюся відверто – мені страшно продовжувати  писати цю повість.

    Потребую вашої підтримки.

    Читайте, коментуйте, допоможіть мені зробити правильний вибір.

    Я обов’язково  врахую думку кожного – допишемо книгу разом.