Вітаю, мої солоденькі!

Ми знову дійшли до «солоденьких» розділів. Як то кажуть, перед тим як згорять усі мости, завжди настає мить тиші. І в історії Моргани та Лютера теж буде такий момент.

І що ж там солоденького вкрав Лютер для нашої бунтарки? Як думаєте?

— Але, здається, під час нашої невеликої сутички в коридорі ми їх трохи розчавили.

— Ми?

Він хитро усміхнувся, підсуваючись ближче.

— Ну так. Хтось занадто сильно притискався до мене між колонами.

— Таке відчуття, ніби ти їх просто вкрав, — припустила я, розглядаючи пакунок.

— Саме так і було, — весело зізнався демон. — Кухарка за це навіть рушником мене по спині влупила.

— Як вона взагалі посміла?! — я голосно захихотіла, живо уявляючи цю картину.

— Цей десерт готувався спеціально для родини Дромосів, тож я вирішив трохи урізати їм раціон. Ну то як, якщо їхній вигляд тебе не лякає?..

— Анітрохи, — перебила я його на пів слові й рішуче вихопила згорток із його рук. — Вкрадене завжди найсмачніше.

❤❤❤Дякую за підтримку! ❤❤❤

І запрошую до читання!

Парі на злам