Привіт!♥️
Кажуть, справжній письменник спершу будує план. Схеми, арки персонажів, таймлайни, прибиті до стіни червоні нитки. Красиво кажуть. Я навіть колись вірила, що теж так зможу.
Не змогла.
Я з тих авторів, у яких уявлення про фінал книги — приблизне. Настільки приблизне, що фінал зазвичай виявляється сюрпризом. Для мене. Людини, яка теоретично мала б усе це контролювати.
Про наступний розділ я знаю ще менше, ніж про фінал. Тобто майже нічого.
Трохи фактів для недовірливих:
- «Все (не) за планом» мала закінчитися інакше. Власне, вона взагалі мала просто закінчитися — на першому томі. Один том, гарний фінал, усі вільні. Книга послухала мій план, гідно його оцінила — і пішла в наступні томи. Назва, як бачите, виявилася пророчою. Треба було думати, як називати.
- У «Все (не) за планом 2» події мали відбуватися в ельфів. У ЕЛЬФІВ. Знаєте, коли мої герої до тих ельфів дісталися? В останніх розділах. Увесь той час я писала й нервово поглядала на сторінки: дійдуть — не дійдуть? Ельфи чекали. Я чекала. Герої нікуди не поспішали — у них, на відміну від мене, плану не було. Хоча стоп. У мене його теж не було.
- «Все (не) так, як здається» — ситуація не краща. Я сідаю писати розділ, не маючи анінайменшого уявлення, що в ньому буде. Хвилин десять дивлюся в порожній екран. Екран дивиться на мене. Ми обоє не знаємо, що далі.
А потім приходить ВОНО. Натхнення. Зв'язок із космосом встановлено, прямий ефір із паралельних світів увімкнено. Я не пишу — я дивлюся трансляцію і конспектую. Конспект, щоправда, виглядає як записи людини, яка тікала від пожежі: хаос, уривки думок, шматки діалогів. Потім сідаю за «причісування» цього неподобства і вдаю, що так і було задумано.
І так, космос не питає, чи мені зручно. Іноді ефір вмикається, коли заманеться: вночі, на прогулянці, в метро. І от стоїш посеред вагона, судомно тицяєш у телефон або шукаєш по кишенях клаптик паперу, бо якщо не запишеш ЗАРАЗ — трансляцію не повторять. Повторів у цього каналу не передбачено.
Тож ні, я не знаю, чим закінчиться історія. Я просто біжу за своїми героями з блокнотом і сподіваюся, що вони знають дорогу.
Поки що не підводили.
А ви як пишете — за планом чи теж дивитеся прямі ефіри з інших світів?
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе пояснює чому в Не за планом 1 в мене було відчуття що це однотомник до самого кінця)) але я рада що вийшло так як вийшло, бо, як каже моя терапевтка: "говорити про те що дає ресурс це важлива частина терапевтичного стосунку". Я впевнена вона з радістю послухала переказ першої частини і чекає продовження))) Як я писала і коментарях, мінусом вашої творчості є часткові проблеми з мотивацією засинати...
Немає єдиної правильної схеми. Кожен пише так, як йому зручно.
Я, наприклад, не маю жодного плану. Є початок і є кінець. Що буде в середині – загадка. Намагалася писати за планом, і що... Це було найнудніше письмо. Мені так не цікаво. Та й помітила, що коли без плану, з постійним переписуванням розділів, додаванням не запланованих персонажів, тоді книги виходять живими і емоційними.
Але кожному своє.
Треба потихеньку сідати писати, а далі вже буде вибудовуватися світ, сюжет, персонажі) Головне закласти фундамент)
На жаль, без плану в мене не працює) я маю знати всі поворотні місця. А ось що саме герої там витворять - то вже загадка)))) я можу тільки привести їх до водопою...))
Плани то не для нас))) я на початку придумую деталі і приблизний розвиток сюжету, іноді уявлення фіналу є. Але, як тільки я починаю писати – першочергові задуми зникають, натомість додається щось кардинально інше, і це вже зовсім не та історія, яку я уявила на початку. Та в цьому, мені здається, і криється головне задоволення від процесу письма – бо самій цікаво, що ж там буде далі)))
Я пишу не плани, а синопсис, але під час роботи може так занести, що вже і не пам'ятаєш, де той поворот був)). Згодна, коли відбувається з'єднання з космосом - це само те, що перетворює роботу в цікаву подорож.
Це типовий принцип садівника. Трохи поливати, полоти. Та й щось вродить. У мене так))
Агнія Бурне, Коли я казала про плани, я мала на увазі ті, які працюють довше, ніж один розділ... А не ті, що летять у смітник одразу після початку, бо вже не актуальні))
Ельфи чекали. Я чекала. - мене винесло з цих слів)))) Я насправді, як доктор Стрендж інколи сиджу і обдумую десятки варіацій розвитку того, що буде в наступній главі, навіть якщо перед цим в мене вже є план
А я от навпаки. Чітко бачу ідею і фінал цієї історії. А от що між цим усім має трапитись, то суцільна загадка. Іноді навіть і для мене))
Першу книгу коли писала, теж думала, що буде одна. Але в результаті розбила її на дві частини.
Мілана Залісна, Тільки іноді буває так важко дійти до того фіналу, що я собі намалювала в уяві)
Саме тому нічого, крім віршів (а це емоція у майже чистому вигляді), я не писала. Бо звикла до твору підходити ще зі школи з математичною точністю: тезис, докази, висновок. Це буде скоріше наукова стаття, ніж щось художнє. Це вже мої діти у школі вчилися писати ессе.
Але я залюбки читаю : від наукової фантастики, детективів і трилерів до звичайного і романтичного фентезі.
Особливо останнє радує. Бо розпочинаючи книгу знаєш, що у 99% буде щасливий фінал.
Ваші книги дуже подобаються. Передавайте привіт і подяки Музі чи Музу, що забезпечує "трансляцію".
Саме так як і ви..не я їх веду, а вони мене.
В одній історії в мене в чернетках було прописано 10 фіналів ))) то що казати.
Еллі Мун, Оце розумію, багатоваріантність))
Спочатку йде план, а потім він тоне в тому самому ефірі)))
Анастасія Газе, )))) на Букнеті вже можна клуб споглядачів ефіру організовувати) Судячи з коментів, нас багато і там людно))
Спочатку все за планом, а потім в ході написання далі... Все міняється...
Іванна Турецька, О так, знайома історія) План — це просто мила ілюзія контролю на самому початку)
Оце приблизно як і ви пишу:))
Асея Мітрель, Наша людина)) Значить, точно не я одна така.
Працюйте! Ми стежимо за вами і вашими (вже нашими) героями. Творчого вам натхнення!!!
Наталя Дядюх, Це ви мені так натякаєте: «Досить фігнею займатись, іди пиши наступний розділ»?? Добре, вже пішла)))
План є, але він гнучкий. Якщо герої рушать в іншу сторону, піду за ними))
Юлія Кон, Читаю відгуки і запитую себе: а книги за планом взагалі хоч хтось пише? Чи це щось із міфології, як про єдинорогів?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати