"Діамантова принцеса".

Вони   знали  один  одного  з  дитинства  і   навіть  не  помітили,   ях  їх  дружба   переросла  в   справжнє,  пристрасне  кохання... Але  не  все  так  просто...  Богдан - хороший ,  правильний  чоловік  і  він  заручений   з  іншою   дівчиною.  Єва - бешкетниця  якій  з  дитинства  було  все  дозволено  і   вона  не  збирається  так   просто  віддавати  "коханого  друга"  іншій  дівчині...❤️❤️❤️

Анотація до книги "Діамантова принцеса "❤️

Богдан : Я бачив  її  немовлям.  Вона  росла  на  моїх  очах.  Завжди  захищав  і  оберігав  її  від  усіх.  Вважав  майже  сестрою.  Та  в  один  момент  все  змінилось  і  моє  життя  полетіло   шкереберть...

Єва :  Здається  я  завжди  кохала  його,  але сама не  розуміла  цього.  Він  був  поруч  і   я  так  звикла.  Та  коли  Богдан  привіз  додому  наречену ,  здається  отямилась .  Я  не  можу  його  їй  віддати.  І  не  віддам... 

УРИВОК

Одягнула коротку шкіряну спідницю, кофточку з глибоким вирізом на грудях. Панчохи з широким мереживом, які мені подарували в салоні нижньої білизни, як постійному клієнту і взула високі чобітки. Волосся трішки підкрутила і намалювала стрілки на повіках. Мабуть народ впаде від мого вигляду. Навіть самій незручно. Але це потрібно для справи. 

На пару я навмисне спізнилась, щоб Богдан побачив мене у всій красі. 

- Можна, Богдане Олеговичу? Вибачте за спізнення. - в бідолахи витяглось обличчя. Він зміряв мене і навіть не відразу кивнув. Зате аудиторія оживилась. Ну звісно, Єва Шахін, яка завжди поводилась як зразкова студентка і хороша дівчинка, прийшла на навчання в такому вигляді, наче після нього на панель зібралась.

Лекція минула чудово. Богдан нервував, злився і плутався в матеріалі. Наче перескакував з одного на інше. Видно було що думає він не про лекцію.

- Єво, затримайтесь будь ласка на хвилинку. - сказав по закінченні пари. Всі вийшли А я сіла на передню парту і закинула ногу на ногу, щоб видно було мереживо на панчохах. Недаремно ж я їх одягла. - Єво, що це за цирк? - підійшов і завис на моїх стегнах, потім на грудях. 

- А що не так? - він різко стягнув мене з парти на підлогу.

- Що це за вигляд? Наче... Наче шльондра.

- Ти визначся, Богдане. Незаймана - погано, шльондра - теж погано... Чого ж ти хочеш? - він стис щелепи.

- Припини, Єво. Я вчинив так як мав вчинити. Ти сама це розумієш.

- От і чудово. А я вчиню так, як хочу я. Вибачте, Богдане Олеговичу, та якщо у вас все, я піду. Скоро почнеться наступна пара.

- Ти не підеш на пару в такому вигляді. Їдь додому. - я обурено підняла брови.

- Нареченій своїй вказувати будеш. А я піду пошукаю Кирила. Впевнена, йому мій вигляд сподобається. І не лише йому...

Вийшла з аудиторії і гримнула дверима. Що ж ти впертий такий, Власов? Дурень. Собі ж самому упираєшся. Та чи надовго тебе вистачить? 

На великій перерві я зателефонувала Кіру і попросила підійти на другий поверх, до аудиторії в якій скоро Власов буде проводити лекцію.

- Привіт, лялечко. Ого! Ти сьогодні така... Бомба. - оглядає мене з ніг до голови. Якщо чесно, це було неприємно.

- Привіт. Дякую, я старалась.

- То чому ми зустрілись саме тут? Може на каву сходимо? Можна й пару прогуляти... - та я вже його не слухаю, бо бачу як по сходах підіймається Богдан. Я хотіла щоб він просто побачив мене з Кіром і приревнував, та в останній момент вирішила, що цього замало і сама повисла на шиї в хлопця і притислась губами до його губ. Той не чекав такого і навіть не встиг відповісти. Хоча... він би й так не встиг...

 - Що це таке? - гарчить Власов. - Заєць, швидко на пару. Шахін, за мною. - відчинив двері в аудиторію, впевнився що там порожньо і взявши мене за руку потягнув всередину. Притис до стіни і навис зверху. Злющий наче демон. - Що ти виробляєш? - шипить в обличчя.

- А що я виробляю? Я цілувалась зі своїм хлопцем. Дай мені спокій. - хотіла відштовхнути його і вийти, та він притис мене до стіни своїм тілом і накрив губи пристрасним поцілунком. Я ахнула з несподіванки і почала відповідати. 

- Єво, трястя! Що ж ти робиш? - шепоче. Легенько кусає губу і відтягує. Потім знов цілує. - Зовсім мізків мене позбавила, принцесо.

- Навіщо ж ти знов повторюєш цю помилку? - шепочу йому в губи. - Ти ж не вільний. А я сьогодні ж попрошу Кіра виправити ту помилку, яку вчора відмовився виправляти ти.

- Не роби цього. - гарчить в обличчя і стискає до болю талію.- Бо я вб'ю його. 

- Чому? Ти ж не хотів мене лише тому, що я незаймана, то сьогодні це зміниться. Можеш ставати в чергу.

- Єво. - притискається лобом до мого чола. - Чорт! Навіщо ти мене мучиш?

- Ти сам себе мучиш, Бодя. - скидаю з талії його руки і виходжу з аудиторії...

Гарного дня!