Перед від’їздом Марк заїхав до квартири бабусі Ніколь.

Ліни там уже не було.

Вона ще зранку поїхала до центру міста.

Ніколь одразу все зрозуміла, побачивши валізу біля дверей.

— Отже... ти вирішив.

Марк лише кивнув.

— Так буде краще.

Ніколь сумно всміхнулася.

— Для кого?

Він на мить замислився.

— Поки що не знаю.

Можливо, для нас обох.

Вона підійшла ближче.

— Не хочеш попрощатися з Ліною?

Марк довго мовчав.

— Якщо я побачу її зараз... мені знову захочеться залишитися.

А залишитися й удавати, що все можна почати спочатку... я поки що не готовий.

Ніколь мовчки обійняла його.

— Бережи себе, Марку.

— І ви теж.

Абонент був недоступний.

Вона написала повідомлення.

"Марку, будь ласка, дай мені знати, що з тобою."

Відповіді не було.

Ще за годину задзвонила бабуся Ніколь.

— Ліно...

— Так, бабусю?

Голос Ніколь був незвично тихим.

— Марк поїхав.

Ліна завмерла.

— Як... поїхав?

— До Англії.

Сьогодні вранці.

Він не хотів, щоб ти його проводжала.

Світ навколо ніби на мить завмер.

— Він... навіть не попрощався?..

— Ні.

На очах виступили сльози.

Ще вчора вона вірила, що в неї є час усе виправити.

Тепер вона вперше відчула, що деякі потяги справді відходять без повторного оголошення.

......

Макс першим порушив тишу.

— Щось сталося?

Ліна довго дивилася на воду.

— Марк поїхав.

— Поїхав?..

— До Англії.

Він нічого мені не сказав.

Макс опустив голову.

— Мені шкода...

.....

— Я думала, що якщо Марка не буде поруч... усе стане простішим.

Вона сумно похитала головою.

— Але стало лише важче.

Макс мовчав.

Вона подивилася на нього.

— Я залишилася наодинці з тим, чого колись так сильно прагнула.

З тобою.

І раптом зрозуміла, що навіть цього недостатньо, щоб зник увесь біль.

....

Його почуття до Ліни ожили, але поруч залишалася Софі — людина, з якою він прожив важливу частину свого життя, до якої відчував відповідальність і яку не міг просто викреслити одним рішенням.

Читайте продовження історії: Літні канікули https://share.google/kS3SnWaJb5aD0adNX