Вітаю, любі букнетівці!❤️

Хто чекає на оновлення Попелюшки? 

З аеропорту нас забирав Макс. А Алабай не відпускав мою руку навіть коли відповідав на телефонний дзвінок.

Сьогодні вечерю ми готували самі. Лише вдвох. Бо прислуги все ще немає. І вечеряли теж самі. На терасі біля будинку.

Він запалив свічки, які позбирав із усіх камінів. Для нас співали цвіркуни, а десь далеко навіть позаздрила жаба. Мабуть, та сама...

Ми їли мовчки. Яєшня просто з пательні виявилася куди смачнішою за всі страви світу, а сливи з саду раптом стали солодшими, ніж будь-коли до цього.

Потім була ніч. І п'янкі цілунки до самого світанку. І лише потім — міцний сон...

А коли прокинулася, сонце вже було в зеніті, але Андрія поруч не було.

Зате на подушці лежала скринька, а в ній — та сама підвіска, на якій зупинялися мої очі в ювелірній крамниці.

Підіймаюся. Обережно підчіплюю пальцями прикрасу. Довго дивлюся на крихітний камінець, що виблискує замість пальчика, і нарешті наважуюся приміряти, коли з вулиці раптом лунає:

— Мамо! Дивись, як я вмію!

А потім — гучний сплеск води.

Олю?.. Це... молюски!??

Чорт!

Він же щойно шуганув у басейн! Плавати ж не вміє!..

Вистрибую на балкон, заледве накинувши на себе халат. І з полегшенням видихаю.

Малий у воді... але в жилеті.

Фух... Я посивію раніше, ніж старість постукає до нас у двері.

Цей день обіцяє бути вельми цікавим...

НОВИЙ РОЗДІЛ ТУТ❤️

Обіймаю кожного і кожну!

Тихої мирної нічки, українці! ❤️