«Ти ніколи не знайдеш кращого чоловіка, ніж я.»

Мені й шукати не довелося. Через 24 години він вже стояв переді мною на колінах, роздираючи мої білі панчохи на дрібні клапті. Гаврило смикнув туфлю вгору й завмер дивлячись на чорні сліди від маркера. Ним я намагалася приховати імʼя свого колишнього, з яким мала сьогодні одружитися. Не скасовувати ж весілля в останній день, правда? Нареченого завжди можна й нового знайти, а от зібрати моїх родичів за одним столом вже може й не вийде.

Якщо вас зацікавив початок, то запрошую вас до прочитання моєї нової книги "Кохання в овертаймі".