Зрілі особистості захищають близьку людину від несправедливості;
але не виправдовують її неправду лише тому, що вона «своя». Це не означає байдужість. Це означає, що любов не повинна ставати сліпою, а вірність — не повинна перетворюватися на виправдання неправди.
Як ми може перевірити себе? Просто запитавши :
«Чи готові ми визнати помилку, якщо її припустилася "наша" людина?»
Якщо відповідь:
«Ні, бо він наш»,
Це вже не про правду.
Це служіння груповій ідентичності. Це про несвободу. Це про рабство.
Черговий розділ в книзі Замітки псевдодуховного графомана.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікава тема. Якщо це мої люди (а їх всього четверо) і хтось із них заявляє, що чорне — це біле, я в більшості випадків публічно підтримаю і стану пліч-о-пліч. Більше того, навіть їхніх опонентів доведу до абсурду або сумніву. Дуже рідко буду дотримуватись нейтралітету. Але вдома, за зачиненими дверима, без докорів чи повчань назву факти та запропоную варіанти, як із цього красиво вигрібати. Захист своїх на зовнішньому периметрі — це не рабство, це раціональна лояльність. А розбір помилок має бути приватним, а не публічним.
Герман Харрінгтон, Гуморист та ще й гуру... Найвеличніший!)
Саме цікаве, що з деякими штампами ми народжуємося і зростаємо (фігурально кажучи), що навіть не відчуваємо їх. Це логічно, що ви необ'єктивні - ви ж жінка , тільки на перший погляд звучить позитивно. Такою ж самою логікою можна користуватись щодо мешканців боліт - "логічно, що ви підтримуєте дії свого лідера, він ж ваш".
Штампи про "жіночу сутність" і "чоловічу сутність" настільки в'їлися в нас, що ми не помічаємо, наскільки вони підміняють реальність. Суть штампів - спрощувати і запихати існуюче в прокрустове ложе штучних уявлень.
Я людина проста. )) Своїх ображати не дозволю, але й сама можу насварити, якщо «ти телепень упертий і сам про це не знаєш».
Це не означає, що я сліпо стану на чийсь бік. Просто вважаю: підтримати близьку людину в складний момент і виправдовувати її неправоту — не одне й те саме.
І це стосується не лише «своїх». Я взагалі не люблю поспіхом когось засуджувати й одразу обирати сторону. Спочатку хочу зрозуміти, а вже потім — оцінювати.
Іванна Верес, +
Залежить від ситуації і обставин. Можу промовчати, якщо близька людина не права - це мій максимум. Захищати не буду.
Герман Харрінгтон, Це повага в першу чергу до тих самих близьких людей - бути з ними чесною. І я знаю, що вони зроблять так само. Врешті, двох з них я сама виховувала)) а інші двоє виховували мене))
Йопт, ну якщо друг не може мені сказати, що я "козел", коли я веду себе, наче козел - він мені не такий вже друг.
Марк Лис, 100%
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати