Вітаю, мої любі мандрівники Букнету!

Сьогодні хочу поділитись з вами певно однією з найважливіших новин у моєму письменницькому житті. Це буде довгий текст, але в ньому я хочу поділитись своїм життєвим шляхом і можливо він зможе комусь допомогти, хто також мріє чи планує видати свою книгу.

Ну що ж. Деякий час назад я отримала своє довгоочікуване ТАК від видавництва, яке згодилось видати мою книгу.

Чи була я в шоці?

О тут навіть слів не підібрати, наскільки. Я і плакала від щастя і сміялась, адже ця відповідь прийшла в доволі складний період у житті, коли я на повному серйозі почала думати, що пора повертатись до малярних робіт і взяти паузу у творчості. Та навіть тоді я прекрасно розуміла, що скоро повернусь до письма, адже не писати я не можу.

І ось в один прекрасний весняний вечір, після того, як я години дві пробувала вкласти свою малечу в ліжку я побачила повідомлення на пошту від агента, в якому мені вислали договір на огляд. Певно перечитавши усе раза три, розбудивши дитину криками щастя та вклавши її знову уже вночі я сиділа і разів з мільйон перечитувала і повідомлення, і договір.

Якщо хтось думає, що я просто написала книгу, відправила та за місяць отримала ТАК, то, на жаль, ні. В тих умовах, в яких зараз працює книжковий бізнес цей шлях доволі складний та довгий.

РІК. РІК я чекала.

І ні, це не була розсилка в усі видавництва підряд. Я працювала з агентством, тому принцип був інакший. Рукопис відправляється в видавництво. Далі чекається відповідь від нього і після цього відправляється в наступне. А відповідь від видавництва приходить від 1 до 3 місяців. Я отримала 4 відмови, поки нарешті не прийшло довгоочікуване ТАК.

Відмови також були різні.

У декого був план уже на цей та наступний рік, у декого не підійшов жанр, а дехто не зацікавлений у виданні автора-новачка.

Чи засмучувалась я кожного разу?

О таааак. Це навіть дуже мʼяко сказано, але я вперто продовжувала діставати агентку, а вона стукала у наступні двері. І ці двері нарешті відкрились.

Потрібно тверезо розуміти, що в наш час будь-який твір оцінюється в першу чергу з точки зору комерції та вигоди для видавництва. І також дуже важливим чи будете ви його самі просувати та рекламувати.

У 2026 році автор це 3в1. Ти і письменник, і дизайнер, і маркетолог. Саме так зараз працює реальність і ти або приймаєш її умови та працюєш з нею, або чекаєш коли прилетить добрий дядя, візьме тебе за руку та проведе через весь цей шлях.

Важливо також розуміти, що на те візьмуть вас чи ні ДУЖЕ впливає ЖАНР в якому ви пишете.

Ми живемо в час, коли світ вирішив зійти з розуму. Ми усі втомились від того жаху, з яким живемо щодня, тому більшість хоче читати щось легке та просте, не загружаючи голову складними думками, емоціями та переживаннями.

Звісно ж я не обезцінюю зараз складні книги та роботи, ні в якому разі, адже книга, що вийде у мене – це психологічний трилер з елементами містики. Ну принаймні офіційне позиціонування від редактора саме таке. Книга вийшла доволі складна, тому що в ній підіймаються доволі важливі, як на мене, теми, але детальніше саме про неї я розповім уже ближче до моменту публікації. Та якраз тому це також була одна з причин, чому мій шлях вийшов доволі довгим та складним.

Якщо коротко підсумувати, то мій алгоритм був наступним:

1. написати роман.

2. видалити його, бо ти зловив екзистенційну кризу і впав в депресію.

3. знову написати роман і віддати копію комусь із рідних, щоб у разі чого не починати все спочатку.

4. звернутись до літературного агентства.

5. отримати чесний редакторський відгук.

6. знову впасти в депресію, але швидко взяти себе в руки і сідати за правки.

7. відправити відредаговану версію назад агентству.

8. очікувати відповіді агента та нервово пити соту чашку каву в спробах заспокоїти себе перед відкриттям листа.

9. дочекатись зацікавленого видавця та підписати договір.

10. отримати нові правки на роман та задуматись в яку з вільних ночей ти сядеш усе виправляти.

11. поки що я тут.

12. видати нарешті книгу та плакати від щастя.

13. зрозуміти, що без реклами про тебе ніхто не дізнається, тому піти за бажанням продати нирку, щоб той кабінет в МЕТА нарешті спрацював.

14. змиритись з критикою та тим, що книга може не подобатись усім на світі.

15. поплакати в подушку і задуматись над продажем другої нирки.

16. сісти писати новий роман і думати чи потрібна мені ліва нога в цьому житті.

І хоча це все більше жарти, та я прекрасно розумію усі тривоги тих, хто все ж таки вирішив стати на цей шлях, тому можу сказати тільки одне.

Стукайте у всі двері. Не відкрились одні, то відкриються інші.

Так, це складно.

Так, це нервово.

Так, це займає доволі багато часу, але результат того вартий.

І знову ж таки. Я ні в якому разі не принижую самвидав чи опускаю його на рівень нижче. Я планую видану книгу публікувати і на Букнеті. Самвидав - це прекрасна можливість ознайомити читачів зі своєю творчістю. Просто я з дитинства мріяла потримати свою друковану книгу. Вдихнути цей запах і провести рукою по сторінках, на яких живуть мої герої та мій світ.

Буду рада відповісти на ваші запитання та маю надію, що цей текст зможе чимось допомогти.

Ваша Авторка.