Історія Демида та Ніколь набирає обертів...

Вітаю! 

Запрошую до емоційного роману. 

Історія Демида та Ніколь не залишить вас байдужими. 

✨✨✨

— Ніколь, якщо ми хочемо, щоб усі повірили, що між нами є хоч якість почуття, то ти повинна хоча б іноді дивитися на мене так, ніби я тобі подобаюся.

Не стримую тихого істеричного сміху.

— Ой, коханий, припини. Бо це вже буде перебір. 

— Зовсім ні.

— Авжеж. — шиплю. Бо його прохання змушує мене солідно нервувати. — Навіть не мрій, що я буду на тебе дивитися закоханими очима. А то ще справді закохаєшся, а мені то точно не треба. 

— Ніколь, досить сарказму... — гримає він і надто уважно дивиться мені в очі. — Годі виносити мені мізки, цього в нашій угоді немає. А зараз ти виконуєш умови договору. І повинна правдо грати роль закоханої. Це різні речі.

І чомусь саме після цих слів мені стає трохи не по собі. Бо, як не дивно, цього разу Демид, здається має рацію. Але не можу я нічого вдіяти з бажанням робити все йому на зло.

 

Книга тут...

♥️♥️♥️

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Hanna Grey
06.07.2026, 12:17:28

круто!

Інші блоги
Чому зло майже ніколи не виглядає злим
Мені здається, у книжках ми занадто довго звикали до одного образу лиходія.Гучний сміх.Відверта жорстокість.Погрози.Очевидне бажання вбивати.У житті так майже не буває.Найнебезпечніші люди дуже рідко кричать.Вони ввічливі.Вони
Анонс "Котик для Вищого"
"Котик для вищого" Новинка вже завтра о 19:00! А поки ловіть Анотацію! Коли ти намагався триматися від усіх якнайдалі, вона взяла й безцеремонно увірвалася у твоє сіре буденне життя. І ніби цього мало, керівництво
Talis est Obsessio: Князь Безодні у небезпеці✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels Глухим звуком метал вдарився об землю. А тоді демониця перемістила їх із Асмодеєм, лишивши Ізуель саму.
Талос - господар Спарти.
— Все, що знаходиться в цьому місті — від каменів на вулицях до останнього ілота в полі, — належить Спарті, — Талос повільно обійшов Хлою розглядаючи. — А Спарта належить мені. Ти приїхала сюди в обозі мого гармоста,
Архів
Вітаю, мої чудові. Днями я залізла у свою бібліотеку на Букнет і виявила, що там купа книжок у черзі на прочитання. Я ще та хом’ячка, яка збирає у запаси все цікаве))) Але так само багато книг і у моєму архіві. Ніколи не
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше