Друзі,

Історія Мелані та Джорджа з книги «Квіти апельсина» продовжується. Герої саме переступили межу, після якої повернутися неможливо. І що б їм не приготувала доля, вже не зможуть залишатися просто друзями.

Вони радісні та закохані. Однак чітко відчувають, що найщасливіша ніч у їхньому житті може стати початком найбільшого скандалу. Попереду на них чекають складні рішення, втечі, пояснення та люди, яким доведеться завдати болю. І хоч зараз їм здається, що кохання здатне подолати будь-які перешкоди, світанок уже готує для них нові випробування.

Ось маленький спойлер до наступної глави:

– Я проведу тебе до кімнати, – простягнув їй руку.

Мелані вклала свою долоню в його пальці.

Вони вийшли з Озерного будиночка та бічною стежкою попрямували до маєтку. Ранкове повітря було прохолодним і вологим. Дівчина ще не встигла змерзнути, як чоловік обійняв її за плечі та притиснув до себе. Певний час вони йшли мовчки. І ця тиша… Для Мелані вона була приємною. Та коли вона підвела очі на Джорджа…

– Ти шкодуєш? – злякано запитала.

Чоловік повернувся до неї обличчям. Схилився та поцілував кінчик носика. Сковано усміхнувся.

– Про ніч з тобою? Ніколи, – він сказав це так швидко, ніби боявся, що вона бодай на мить засумнівається.

– Тоді чому ти такий сумний?

Джордж важко видихнув і погладив її пальчики.

– Бо я крадькома проводжаю тебе додому. А мав би цілувати до знемоги. Потім оберігати твій сон. І, коли прокинувся б, ще до того, як розплющити очі, хотів би обійняти тебе та спершу сказати, що кохаю. А вже тоді побажати доброго ранку.

– Це колись буде, – Мелані міцніше стиснула його руку.

– Буде, – погодився. – Але мені шкода, що не сьогодні.

Далі вони йшли повільніше. Наче обидва намагалися виграти ще кілька хвилин цієї ночі. Попереду вже виднівся темний силует маєтку. Незабаром доведеться відпустити її руку. Знову стати обережними. Знову вдавати, що вони лише друзі.

Маркіз пройшов повз головну доріжку, звернув у сад, що прилягав до бібліотеки. Вони підійшли до тераси, двері якої можна було відчинити ззовні.

– Далі я не піду, – печально проказав.

Меллі згідно кивнула. Впала в обійми коханого. Він лагідно погладжував її спину.

– Мені справді шкода, що після цієї ночі ми заснемо порізно, – шепотів їй у губи.

Дівчина згідно кивнула й промовчала про те, що навряд після такого їй вдасться заснути.

Остання опублікована глава була досить гарячою. Попереду у Мел та Джорджа ще одна пристрасна зустріч. Та загалом книга доволі скромна.

Але я досі редагую фінал історії. І вирішила запитати у вас, чи варто додати ще сцену 18+ до роману?

Особисто мені завжди здається, що такі сцени мають існувати не заради самої відвертості. Вони працюють лише тоді, коли розповідають про героїв щось важливе. Коли показують розвиток стосунків, довіру, страхи чи зміни, які неможливо передати звичайним діалогом.

Тому мені цікава ваша думка. Чи потрібна ще одна пристрасна сцена у фіналі? Чи достатньо тих моментів близькості, які вже є в історії? І взагалі, наскільки важливими для вас є сцени 18+ у романтичних книгах?

Буду дуже рада почитати ваші відповіді❤️