Щось я давно нічого не писала, але розказувати, що бракує часу, не буду, хоч його й справді бракує)))

Викладати кілька книг одночасно - це ще той квест, але приємно, що там уже є що читати. Навіть з останньою можна провести цікавий ненапряжний вечір. Тож якщо ви ще не зберегли собі у бібліотечку мою книгу " ЯГА. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ", саме час це зробити. Бо хто вже знайомий із Євою й Костиком, той знає, що вони того варті)))

А знаєте, кого з героїв цієї історії я люблю найбільше? Єву? Костянтина? Домового Савку чи Лісовика?

Ні, ні, і ще раз ні! Моя любов поза всякими конкуренціями - це Євин фамільяр кіт Млинцур! Бо цей хитрий ледачий котисько має реального прототипа. Ні-ні, у мене особисто немає чорного кота, хоча двох кицьок маю.

А Млинцур був котом карпатського мольфара діда Ничая. Ну, того самого, котрого застрелили на порозі його хати... І я з тим Млинцуром була особисто знайома. Справжній звір, скажу я вам, якому пальця в рот не клади. Місцеві казали, що він мольфарів помічник. Ось така історія...

А це саме він і є, кіт Яги, якого звати Млинцур. Без нього Єві в місті точно було б сумно, хоч вона й цілком самодостатня баб... жінка, я хотіла сказати)))

ОСюжет там стрімко рухається далі, Єва з успіхом їсть нерви у Кості, оновлення є щодня, тож запрошую читати, коментувати, залишати вподобайки, а також зберігати книгу собі у бібліотечку й підписуватись на сторінку авторки ( тут ). Якщо справді цікаво, то це найменше, чим ви можете їй віддячити)) 

Ваша Лія)))