Додано
05.07.26 20:04:09
Чи справді час лікує?
Нові розділи «Якщо серце згадає раніше» та «Поки я мовчала» вже чекають на вас.
А поки ви вирушаєте до нових сторінок, хочу залишити вам одне запитання для роздумів:
Чи справді час лікує, чи він лише вчить нас жити з тим, що ми не змогли змінити?
Мені здається, час сам по собі не лікує. Він лише дає відстань, а справжнє зцілення приходить тоді, коли ми наважуємося прийняти пережите, перестаємо боротися з минулим і дозволяємо собі жити далі. Бо не всі рани зникають - деякі просто перестають визначати, ким ми є.
Приємного читання. Нехай ці розділи знайдуть відгук у вашому серці. ✨арт від нового розділу «Поки я мовчала».

Анастасія Котляр
84
відслідковують
Інші блоги
Привіт, читачу! Нарешті нас уже 300 підписників!
Для мене це справді важлива й приємна подія. Щиро дякую кожному, хто підписався, читає мої історії, залишає вподобайки, коментарі та просто залишається поруч. Коли починаєш
Давно не робила такого допису, тож сьогодні хочу просто зібрати докупи те, що відбувається останнім часом. І новини цього разу дуже різні. Почну з хорошого. Одразу кілька моїх книг уже перетнули позначку у 2000 прочитань. —
— О Боже, Клаус! Що сталося? — з жахом вигукнула Аврора, підбігаючи до нього. Клаус важко сперся рукою об дверний одвірок і втомлено подивився на неї. — Ми потрапили в пастку, — хрипко промовив він. — Авроро…
Вітаю, мої любі❤️ Повертаюся до вас з новою історією, яка стала несподіванкою для мене. Спершу я планувала легкий, яскравий і веселий цикл, але щось він мені ніяк не пішов. Я мучила-мучила його, і ніяк не вимучила більше 2-х
Всім привіт! Моя книга Вагітна для мільйонера потрапила у бести. Величезне дякую своїм чудовим читачам за підтримку. Ви найкращі! Щоб віддячити вам, сьогодні я опублікую одразу два розділи до цієї історії. Ще
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені здається, ви дуже точно сказали. Час не стирає біль, але робить його тихішим. І одного дня помічаєш, що вже можеш згадувати минуле без того, щоб воно руйнувало тебе. Дякую за такі глибокі думки й за історії, які змушують не лише переживати за героїв, а й замислюватися над собою. ❤️ Тепер із нетерпінням іду читати нові розділи.
Татьяна Торгачёва, Саме заради таких моментів хочеться писати далі.
Мені дуже відгукнулася ваша думка про те, що одного дня минуле вже не руйнує нас. Мабуть, у цьому і є справжня сила часу.
І окреме дякую за те, що не просто читаєте історію, а проживаєте її разом із героями. Для автора це безцінно. Сподіваюся, нові розділи вас не розчарують❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати