Запрошую на новинку під назвою «Покарана літом».

Історія про те, як покарання селом перетворюється на незабутнє літо. Лізі доведеться виживати без цивілізації та ділити дах із нахабним сусідом, який змусить її серце битися частіше.

– Я тут взагалі-то зв'язок ловила!

– Я зрозумів, – Діма усміхнувся, спершись руками на верхній край дерев'яної стінки душу. – А на мій зад ти навіщо дивилася?

– Та потрібен ти мені! Твого заду там і не видно було, – відмахнулася я, але тут же прикусила язика. – Ой… Тобто, у тебе що, очі на потилиці?

 *** 

– Ба, ти чому не сказала, що у вас кіз немає?! Цей придурок змусив мене козла доїти!

– Що?! – бабуся вмить перелякано вхопилася за серце.

– Та вона жартує, – озвався Діма, нарешті сповільнюючи біг. – Ну не вірю я, що ти козу від козла відрізнити не можеш.

– Можу! – огризнулася я, уперши руки в боки. – Просто придивитися треба було! А ось тебе від придурка взагалі не відрізниш!

І погоня продовжилася. Ми знову бігали двором, аж поки нас не занесло на город. Ледве не потоптали доглянуті грядки – добре хоч бабуся цього вже не бачила. Але відступати я не збиралася, всередині мене просто вирував гнів.

– Уб'ю-ю-ю! – вигукнула я.

Проте коли ми вчергове вилетіли назад у двір, мене мало не збила з ніг… туша тієї самої свині, яка з диким рохканням вискочила на волю з відчиненого хліва.

– А-а-а-а-а! – закричала я, відстрибуючи вбік.

– Ну, паразити! – прогримів бабусин крик. – Ви що накоїли?! Черешеньку мою випустили!

Мій телеграм-канал