Одержимість як наркотик: тікати чи піддатися?

Любі, новий розділ вже на сайті, і вона випалить вам душу!

Настя нарешті зізнається собі у страшному. Розум кричить: «Тікай! Його контроль — це зашморг, його кохання тебе вб'є!» Більша частина її єства прагне свободи.

Але крихітний, зламаний уламок її душі... кайфує від цього. Їй до тремтіння в колінах подобається ця маніакальна відданість. Подобається знати, що від її одного слова його світ летить під три чорти.

Вона ховає кулон нескінченності в коробку й одягає сукню як щит. Намагається врятувати себе. Але чи можна втекти з клітки, якщо якась частина тебе сама прагне цього хворобливого контролю?

Що переможе? Інстинкт самозбереження чи жага гріховної розкоші бути чиєюсь одержимістю?