Два з половиною роки тому

— Артуре, мені потрібен проєкт нового будинку. Ось, я тут накидав вимоги. Усе вже в тебе на пошті… — повідомляю другу, і той відкриває мій лист. 

— Пристойний список…

Артур уважно все вивчає, час від часу підводячи на мене здивований погляд. 

— Тир, підземний спортзал… І поруч три приміщення два на два без вікон, з каналізацією та броньованими дверима? Ну в тебе й запити, Гришо! Гаразд, вольєр і майданчик для вигулу я розумію. Але собачий басейн?? 

— Я там знайшов в інтернеті кілька варіантів, які мені подобаються. Подивися вкладення. 

— З твоїм розмахом, тобі не менше гектара площа ділянки потрібна… — зітхає Георганов. — Знаєш, скільки вона коштуватиме? 

— А мені не треба в межах міста… Можна трохи осторонь, у тихому місці. 

— Добре, я подивлюся варіанти та зроблю проєкт. Але, чорт забирай, Гришо. Це коштуватиме дофіга! 

— У мене є гроші… — дивлюся на Артура впритул, але той не відводить погляду.

Георганов ніколи не був у курсі моєї «другої» роботи, але, схоже, давно вже про неї здогадується… 

— Добре, взяв у роботу. Тобі терміново? 

— Сам вирішуй, якщо ми із Шерханом тобі не заважаємо… 

— Не заважаєте, коли він не гавкає о п’ятій ранку під моїми вікнами! 

— Я не винен, що йому подобається саме та галявина! Якщо Шерхан тобі набридає, ми переїдемо… 

— Та гаразд вже, живіть скільки хочете. Я зроблю проєкт і підберу ділянку.

ДАЙ НАМ ШАНС

Оновлення щодня о 00:00!