Шлях додому

Дорога з Рівнинного Султанату до Тіарії є лише одна — через Прикордонні Гори. Вузький серпантин, що петляє над прірвою, висічений у скельних масивах. Цей шлях складний навіть для самотнього вершника, а у важкому екіпажі він стає смертельно небезпечним. Всю дорогу ресори загрозливо скриплять, карету безжально трясе, а колеса раз у раз ковзають по щебеню, що обсипається, за лічені сантиметри від урвища.

Я міг би обернутися і летіти над каретою, як робив це в Південному Королівстві. Але не хочу залишати Кіраху саму в цій труні на колесах.

Тому всю дорогу сиджу поруч із нею і на кожному різкому повороті чи крутому спуску, коли екіпаж небезпечно крениться, міцно притискаю дружину до себе й заспокійливо гладжу її по руці. Я готовий будь-якої секунди підхопити її, вибити дверцята екіпажу і вискочити назовні.

ДРАКОН ІЗ ТАЄМНИЦЕЮ ПІД ОДЯГОМ

Оновлення щодня о 00:00 

До завершення залишилося зовсім трохи. Буквально 2-3 розділи та епілог... Але розслаблятися ще зарано! Як батько Нарака зустріне неочікувану невістку? Здається, у нього були на сина інші плани...

Попередження про підвищення ціни після завершення вже всі бачили?

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Марина Моргун
04.07.2026, 21:19:44

Інколи і від Нарака є користь

Анна Лященко
04.07.2026, 21:22:07

Марина Моргун, 100%!
Дякую!

avatar
Мрія Чарівна
04.07.2026, 20:09:15

Принаймні Нарак вміє турбуватися)

Анна Лященко
04.07.2026, 21:21:45

Мрія Чарівна, Так, це в нього є)) Навчиться ще всьому що треба...
Дякую!

Інші блоги
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Еріка переодяглася ♥️ (зміна обкладинок)
♥️ Новина для тих, хто читає "Обов'язок принцеси" і "Обов'язок королеви". ♥️ Я змінила обкладинки на більш сюжетно точні і атмосферні для історії. Тож все добре, книги на місці. Як вам? ⚡
Герої прощаються)
Вітаю мої любчики❤️ Ось і добігає кінця історія, яка змушувала нас не лише хвилюватися, а й реготати до сліз над пригодами Дани та Андрія! Дякую, що розділяли цей гумор та позитив разом зі мною. Вже опівночі вийде
Привіт тим, хто читає «вербу та олово».
Зізнаюся чесно: я не забула про книгу і не забила на неї. Я просто героїчно вперлася в глухий кут — і тепер милуюся ним зсередини. Не знаю, що мене смикнуло почати одразу дві книги, події яких відбуваються в одному місці
Він мовчав. Вона мовчала.
Він мовчав. Вона мовчала. Зала завмерла в тиші, лише музика. — Я знаю, але я не зміг втриматися. Тебе не було занадто довго, а я… я не можу більше … не можу без тебе. Ні дихати, ні
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше