Вона — його помічниця. Він — альфа, звиклий до беззаперечної покори.

Вибір альфи. Милау Еллі

— Додому чи залишишся? — мій голос прозвучав низько й хрипко, майже не впізнавано.  

   — Що ви таке кажете?! Я не така! — спалахнула вона, люто дивлячись на мене.  

   Я опинився біля неї за мить. Стиснув її тонкі зап’ястки.  

  — Звичайно, не така, — м’яко мовив я, хоча всередині вовк торжествував.  

 Її злість, її боротьба, прискорене дихання, рум’янець на щоках — усе це лише підливало олії у вогонь.