Хай.
Останнім часом я все частіше ловлю себе на одній думці. Багато хто каже, що токсичні стосунки — це вже набридлий штамп. Що хочеться читати про здорове кохання, взаємну повагу, підтримку, чесні розмови. І я з цим погоджуюся.
Але тут виникло інше питання. А що складніше написати автору?
З токсичними стосунками все ніби зрозуміло. Є ревнощі. Маніпуляції. Заборонене кохання. Емоційні гойдалки. Постійна напруга. Читач переживає, злиться, нервує, але продовжує читати. Конфлікт ніби виникає сам собою.
А от здорові стосунки. Герої говорять одне з одним. Поважають особисті кордони. Вміють слухати. Не маніпулюють. Не влаштовують драму через кожне непорозуміння.
І ось тут автор опиняється перед непростим завданням: як зробити такі стосунки цікавими? Адже конфлікт нікуди не зникає. Просто він стає іншим. Не "він приревнував її до кожного стовпа". А "як дві дорослі людини разом проходять через труднощі, не руйнуючи одне одного".
Мені здається, написати токсичні стосунки іноді навіть легше. Вони самі створюють драму. А от написати здорові так, щоб читач не занудьгував, — це вже справжня майстерність.
А як думаєте ви?
Що складніше для автора? Написати токсичні стосунки, де конфлікт виникає майже сам? Чи здорові, де доводиться шукати інші способи тримати напругу й зацікавити читача?
А може, проблема не в здорових стосунках, а в тому, що ми просто не вміємо цікаво про них писати?
Цікаво буде почитати думки і читачів, і авторів. Мені здається, тут немає правильної відповіді.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧасто книги з токсичними стосунками, схожі одне на одного. Та і зі здоровими також) Тут вже залежить від автора, чи вдасться йому написати цікаву історію, захопити сюжетом. А, можливо, для когось і не потрібні «повороти», а просто почитати книгу, який він ревнивий і владний і на цьому все завершиться)
Маріанна Темницька, Мені теж здається, що справа не стільки в типі стосунків, скільки в тому, як вони написані. Один і той самий троп може бути або дуже захопливим, або зовсім не зачепити. І так, у кожного читача свої очікування: комусь потрібен сюжет із несподіваними поворотами, а комусь достатньо просто спостерігати за взаєминами героїв.
Класно супер написано
Як не прикро, але складніше написати цікаво про здорові стосунки. Бо вони дійсно можуть здатися нудними і прісними читачам. Втім, можна писати і про токсичні, але важливо давати зрозуміти читачу, що це не є нормою.
РОбін, без сумніву, але писати про це складніше. Не кожен автор зможе. Наприклад, ті книги, де я намагалася писати виключно про здорові стосунки, провалилися. Читачам вони не зайшли. На відміну від тих, де були наявні токсичні стосунки. Іноді навіть абьюзер читачам подобався більше головного героя. Вони на нього плювалися, обговорювали його, але все одно саме він їх зачепив більше адекватного нормального героя. Тому і кажу з власного досвіду, що це складно - написати про нормальні стосунки і нормального героя так, щоб це не було прісно. Мабуть, з майстерністю в мене все кепсько:))
Я віддаю перевагу адекватним героям - а руху сюжету можна добитися і без аб'юзу і токсичності. Видати героям квест, і хай вдвох розбираються))))
Вень Чжулун, Оце мені подобається! Інколи достатньо просто кинути героїв у вир подій, а вони вже самі знайдуть, де посперечатися, кого рятувати і як вибратися. Не обов'язково для цього робити їх токсичними.
Ну, на контрастах, напевне, легше. Особливо придумувати нічого не потрібно, на першому плані емоційні гойдалки героїв. А якщо здорові - то потрібно придумувати, чим ще внести драйв - чи то детективною лінією, чи то глибокими думками, чи гарними описами, чи проробленим оточенням...
От "Гордість і упередження" - про здорові ж стосунки. Читати цікаво, там всього багато.
Дієз Алго, Мені теж здається, що саме в цьому й найбільший виклик. Коли стосунки здорові, сюжет уже не може триматися лише на емоційних гойдалках — доводиться шукати напругу в інших речах. І, мабуть, тому такі історії часто вимагають ще ретельнішої роботи над світом, конфліктами й персонажами. А приклад із «Гордістю і упередженням» дуже влучний.
Стосунки повинні так чи інакше розвиватися на фоні чогось. Я за здорові стосунки. Але коли пишу, спочатку створюю сюжетні обставини, які впливають на ці стосунки і аналізую як би вони могли логічно розвиватися під впливом цих обставин. Мабуть тому в мене, помоєму, нема інтиму з перших сторінок, бо треба обумовити поведінку та мотивації героїв. А потім визначаю відповідно токсичні вони будуть чи ні. Писати що одні що інші мені однаково, головне відчувати ці стосунки між героями. По правді кажучи не дуже люблю книги, де токсичність тільки через поганий характер умовно кажучи.
Агнія Бурне, Мені подобається такий підхід. Коли стосунки виростають із сюжету й характерів, вони сприймаються набагато природніше. А токсичність "просто тому що герой такий" теж рідко виглядає переконливо.
В мене є і такі, і такі стосунки. Все ж, Муза — істота нестабільна.
Ірина Скрипник, Муза взагалі любить різноманіття. Головне, щоб кожен тип стосунків був виправданий сюжетом і характером героїв.
Чесно, мені складно писати про токсичні стосунки))) Моя книга бере участь у конкурсі Дарк Романів, і писати в такому жанрі було мені складно. Скоріш за все книга і у фінал не пройде, ну я так думаю. А ось про нормальні стосунки то навпаки, можливо це через те, що я сама ніколи не була у токсичних відносинах і поняття не маю як це, були тільки нормальні, тому і писати про здорові стосунки і не важко))
Анастасія Коулд, Мабуть, особистий досвід дійсно дуже впливає. Те, що добре знаєш і розумієш, часто й пишеться значно легше.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати