Додано
03.07.26 22:03:30
Замовлення виконане?
Сім років тому
Розплющую очі й дивлюся навкруги. Здається, я в лікарні… Не дивно після такого удару.
Намагаюся поворушити руками й ногами. Боляче, але терпимо. Гіпсу на собі не бачу, а це вже добрий знак. У мене окрема палата з великими вікнами без ґрат. Полегшено зітхаю: не психлікарня!
— Вікторіє, як ви себе сьогодні почуваєте? — цікавиться лікар на обході. — Показники у вас покращилися.
— Покращилися? — дивуюся. — Лікарю, а я давно тут? Мій чоловік… що з ним?
— Вікторіє, ми з вами це вже неодноразово обговорювали! — дивується він. Потім дістає з нагрудної кишені ручку-ліхтарик і світить мені в очі. Як же я не люблю цього! Але обговорювати це з лікарем не буду і тільки уточнюю:
— Коли ми розмовляли з вами?
— Учора. І позавчора… Ви нічого не пам’ятаєте?
— Не пам’ятаю… Так що з моїм чоловіком?? — ставлю головне для мене зараз питання. І якщо це виглядає як турбота, тим краще. Мені ж важливо просто дізнатися, що все нарешті закінчено.
— На жаль, ваш чоловік не вижив. Він загинув на місці. Але я вам уже про це розповідав…
Заплющую очі, вдаючи скорботу. Чудово! Хоч усе було недарма…
Оновлення щодня о 00:00!
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
✨️❤️❤️❤️✨️
❤️❤️❤️❤️❤️
Виконане, але чому Вікторія нічого не пам'ятає? ❤️ ❤️ ❤️
Цікавий поворот)
Тея Калиновська, Дякую!
А вона забуває цю розмову?
Мрія Чарівна, забуває((
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати