Тьотя вирішила, що в неї й так достатньо неочікувана книга, тож будете хоч знати, до чого готуватися! 

Отже, цієї ночі нас очікує продовження Хроніки:

Колись сюди приходили молитися. Про це досі нагадували високі стрілчасті вікна, крізь які до церкви проникало тьмяне післяобіднє світло, та вицвілі фрески святих, що дивилися зі стін згори вниз. Проте остання служба відбулася тут так давно, що вже ніхто й не пам'ятав, коли саме.

Тепер будівля належала Ордену. Від колишньої святості залишилися лише кам'яні стіни.

Біля вівтаря стояв довгий стіл, завалений паперами, кухлями та недоїденим обідом. Кілька мисливців сиділи на церковних лавах і грали в карти, використовуючи стару скриню замість столика. Один із них курив просто під зображенням якогось мученика, зовсім не зважаючи на невдоволені погляди намальованого святого.

— Кажу тобі, то був вовкулака, — наполягав кремезний чоловік із рудою бородою.

— То був собака, Грегоре.

— Великий собака!

Співрозмовник махнув рукою.

Життя Ордену текло повільно й одноманітно: більшість доносів виявлялися брехнею, більшість чудовиськ — п'яними селянами, а більшість див, про які повідомляли люди, — звичайними збігами. Тому мисливці нудьгували. І вже давно.

Тим більш неочікувано прозвучав скрип вхідних дверей. Це була жінка, обличчя якої приховував каптур зимового плаща, та всі присутні все одно знали, хто це така...

Здогадуєтесь, хто це?

І навіщо вона прийшла до мисливців за нечистю?

"Другий шанс або Помста ангела"

З любов'ю ❤ Ваша Мрія Чарівна ❤

Фейсбук ⭐ Інстаграм ⭐ Тредс