Про чоловіків і любовні романи

Привіт усім! ♥️

Останнім часом мене наздоганяють пости від авторів-чоловіків — хтось із щирим подивом, а хтось уже з праведним обуренням: чому це така дискримінація? Чому жінки не рвуться читати чоловічі любовні романи? Невже чоловік не здатен написати романтику?

Здатен. Ще й як. Просто — для чоловічої аудиторії.

Бо коли жінка описує романтичного героя, вона робить його таким, щоб від нього в неї... ну, скажімо делікатно, тьохкало в серці. Він може бути неідеальним, навіть відверто проблемним, з характером, з тінями, зі своїми тарганами — але тьохкає. І ось це «тьохкає» — це і є вся магія жанру.

Чоловік цього тьохкання не відчуває. Фізіологія підвела. Тому замість героя, від якого читачка мліє, він старанно виписує... власне бачення ідеального себе. Не автопортрет, ні — автопортрет, дбайливо відретушований, з підкрученою яскравістю і прибраними зморшками. І ось тут починається антропологія.

Ідеальний герой чоловічого авторства:

не складає шкарпетки по кутах;

його хочуть геть усі, поголовно, без винятку;

неперевершений рибалка. Або водій. Або і те, і те;

а ідеальний день у нього виглядає так: зранку комусь дав по пиці, вдень відшив натовп фанаток, під вечір подарував героїні коштовність, а вночі вони «гарно провели час». Причому «гарно» — суто в чоловічому розумінні цього слова.

Ну і, звісно, вищий пілотаж героя-коханця — врятувати героїню. Все, після цього можна не напружуватися. Далі її залишається тільки ощасливити трьома «К» — «Kinder, Küche, Kirche». Діти, кухня, церква. Хепі-енд, завіса, гонорар.

А тепер — чесна частина, бо совість не дозволяє тицяти пальцем лише в чоловіків. Іноді й жінки пишуть без тьохкання. Наприклад, я.

У мене зараз двоє романтичних героїв — Рейнар та Ілларіс. І одного з них я пишу з суто раціонального бачення: яким він має бути. Правильним. Логічним. Продуманим до останньої репліки. І романтична лінія там вийшла... ну, відверто така собі.

А другого я пишу з дурнуватою посмішкою на обличчі й іншими супутніми симптомами. І в нас із ним, скажімо так, зовсім інші стосунки.

Вгадайте, хто є хто. ☺️

Так що, дорогі колеги-чоловіки, справа не в статі. Справа в тьоханні. Немає його — і хоч ти жінка, хоч чоловік, хоч геній композиції, на виході отримаєш красивий, правильний, ідеальний манекен. А з манекеном, погодьтеся, роман якось не складається.

 

10 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Julia Shperova
04.07.2026, 06:57:48

Згодна з "тьохканням"))) Яке ж гарне слово! Тепер теж буду користуватися ним саме в цьому сенсі.
Мені теж здається, справа зовсім не в ідеальності персонажа. Можливо, навіть навпаки. Саме недоліки, внутрішні суперечності, слабкості, дивні звички чи помилки роблять героя живим. Не закохуєшся ж у бездоганний список характеристик, у той самий манекен. Якщо є те саме тьохкання, то готова пробачити йому дууууже багато.

avatar
Ньюбі Райтер
03.07.2026, 20:06:53

у мене не тьохкає ні від книг, ні від фільмів)) бо я сама - дуже прагматична жіночка)) тому й не пишу СЛР - хз, що його там писати)) при цьому я щасливо заміжня вже 15 років) може тому й так довго, що не чекаю від свого чоловіка романтики і тьохкання)) а чоловіки пишуть зі своєї дзвінарні))

Показати 2 відповіді
Ньюбі Райтер
03.07.2026, 22:35:57

Мілана Залісна, о, то ми з Вами схожі))) хоча я і в юності не можу похвалитися романтичними пригодами)) якісь одні прагматичні були))

avatar
Вадим Сухобрус
03.07.2026, 16:27:35

Дуже цікаво! Але, гадаю, тьохкає у кожного від чогось свого) Ось скільки було, а все одно цікаво - портрет отого, магічного є десь?) Опис, чи там перелік. Дайте хоч подивитись що воно таке)))

Показати 8 відповідей
Вадим Сухобрус
03.07.2026, 20:42:04

Коментар видалено

avatar
Мія Море
03.07.2026, 20:40:56

Є чудові автори крутих романів, правда, їх справді набагато менше, ніж нас. Це жінкам властиво романтизувати свого краша, чоловіки ж тягнуться конкретно до суті.

Оце ваше «тьохкає» — мабуть, найкраще визначення суті жанру, яке я чув останнім часом. Романтика — це дійсно не про суху логіку, не про правильні вчинки і навіть не про порятунок всесвіту. Це суто про хімію. На мою думку, якщо автор (неважливо, якої статі) сам трохи не закоханий у свого персонажа, якщо в нього самого не бігають мурашки по шкірі, коли він пише сцену випадкового погляду чи дотику — читач це миттєво відчує. Фальш у романтиці зчитується з першого ж абзацу. І так, сперечатись не буду: у жінок описувати ці тонкі напівтони виходить значно краще і природніше. Тут нам, чоловікам, є чому повчитися.
А щодо Рейнара та Ілларіса... Ставлю на те, що саме з другим у Вас і є те саме справжнє творче «тьохкання»!☺️

avatar
Дієз Алго
03.07.2026, 18:21:15

Та ну... просто є написане на емоціях, прожите, а є - написане по графіку, бо так треба. І все ніби добре, а нерву немає... Немає значення, хто писав. Звичайно, є речі, які краще розуміють жінки, а є ті, які - чоловіки.

avatar
Анна Лінн
03.07.2026, 16:18:10

"⭐його хочуть геть усі, поголовно, без винятку;" - ось то прям влучно =)) Не дуже я читала любовні романі від чоловіків, але читала багато літрпг чи потраплянства від чоловіків. І там то прям 1 в 1 постійне )) Книжки, де дівчину так саме всі хочуть (від жіночих авторів), мені теж не дуже цікави, але там зазвичай ті всі ну макс 4х залицяльників дають, а у чоловічому варіанті подного - межи та краю нема ))

Мілана Залісна
03.07.2026, 16:27:59

Анна Лінн, Так суть же та сама: жінка ліпить героїню за тим же лекалом, що чоловік — героя. Покращена версія себе під власний ідеал. Просто жінка пише для жінки, тому пазл складається — читачка себе впізнає й кайфує )) А варіації вже на смак: одній треба «її всі хочуть», іншій «вона всім наваляла», третій «збудувала імперію з нуля там, де вдома ледь до офіціантки дотягувала». Чоловік же ламається саме на логіці — бо асоціювати себе з чоловічим уявленням про ідеальну жінку охочих чомусь небагато ))

⭐його хочуть геть усі, поголовно, без винятку.
Цей пункт в Вас нагадав мені Чужоземку, де всі, абсолютно всі незалежно від статі, хотіли Джеймі )) Але він, пасочка, кохав лише Клер )))))

Мілана Залісна
03.07.2026, 16:20:12

Morwenna Moon, Чесно, серіал не дивилась — точніше, дивилась рівно до того місця, де почалося оте «незалежно від статі», і зрозуміла, що це вже не моє )) Хоча з маркетингової точки зору логіка залізна: конкуренція за товар піднімає його цінність. Мабуть, і задум такий — якщо його хочуть геть усі, то й мені, певно, згодиться )))

avatar
Агнія Бурне
03.07.2026, 15:49:44

Цікаво, ніколи не задумувалась над цим, але щось в цьому є

Оой, як ви гарно та влучно все описали))

Інші блоги
Оце так новина
Завжди за темною смугою приходить світла. Ще в минулому пості я була вся просочена осінньою депресією, а потім — voilà! — бачу свою книгу «Кохання у стилі ASMR» на другій сторінці івенту «Кохання після пар»
Трошки лірики, або про те що болить
Любі мої, сьогодні щось так сумно на душі… Новини, зміни, роман. Усе якось іде… сумно, чи що. Наче й нічого конкретного не сталося, а всередині тяжко. І ось дорогою додому я раптом спіймала себе на думці, що не заходжу
Трохи маніяків
Привіт, любі буркотуни) Ніщо так не розслабляє, як гарна історія про маніяків, правда? Тому до вашої уваги прекрасна безкоштовна історія “Есміна. Некромантка для слідчого”. Цитата: — Ти тільки-но подивись
Візуал нових героїв
Всім привіт! По трошки показую новеньких, майбутньої роботи. Сьогодні перших трьох. Наступного блогу інші. Назву доречі нарешті вибрала "Заборонений Кадр". Дякую всім хто допоміг минулого блогу. Поки не розкриваю
Дякую, що читаєте "Чернетку наших почуттів"!
У мене сьогодні маленьке, але дуже емоційне свято! Моя історія «Чернетка наших почуттів» щойно перетнула межу у 5000 прочитань! ❤️ Це 5000 разів, коли ви занурювалися в цей вир складних почуттів, переживали любовний
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше