Принесла я вам ілюстрацій, як Кетті ногу лікували від наслідків земної медицини і її власної дурості)))

Дем підійшов до цієї справи хитро: спочатку приготував вечерю і лимонний пиріг, поки Кетта пила собі лікерчик.

— Це винний келих, Кетто, — Дем подивився на мене з осудом. — Для лікеру треба менший.

— Я втомилася. Мені не до етикету. Краще скажи мені, що ти в мене вдома робиш?

— Готую, — Дем широко усміхнувся. От що за людина? Смішно йому!

— Я тебе наче в гості не запрошувала.

— Мене Ліадайн запросила, — Дем демонстративно додав лимонного соку в заправку і полив нею салат. І знає ж як мною маніпулювати, негідник такий!

Я зробила кілька повільних ковтків і заплющила очі. Кислувато-солодкий лікер з пряними нотками приємно розтікся по язику. Хотілося просто сидіти і мовчати, насолоджуючись напоєм, але в мене були питання.

А потім спіймав її і потягнув у лікарню. На позапланову операцію))) Це мій найулюбленіший візуал тепер, до речі)))))

— Ну і навіщо ти приніс мені цей мішок з кістками, Деме? — Аона весело подивилася на нас, відірвавшись від своїх записів.

А ось мені зовсім невесело було дивитися на неї, висячи дупою догори на плечі у Дема. Та ще й незручно.

— Саме кістки їй і треба підлікувати, — реготнув Дем. — Ти напрочуд прониклива сьогодні, Аоно.

— Та їй би й мізки не завадило підлікувати, — Аона відповіла смішком.

— Немає сенсу. Це не лікується.

От весело їм! Знайшли над чим сміятися.

Тут Кетта вже подобрішала після операції і пропонує Дему лягти поруч. Так, на цьому вузькому ліжку)))

Я посунулася ближче до стінки і поплескала долонею поруч з собою. Знову.

— Лягай зі мною. Місця вистачить.

Дем подивився на мене так, ніби я пропонувала щось непристойне. Він мав такий кумедний вигляд, що я не стрималася і розсміялася.

— Та лягай вже. Не чужі ж люди.

Дем подивився на мене, потім на ліжко і знову перевів погляд на мене. Його брови насупилися, а в погляді читалася суміш здивування і недовіри. Невже не ляже поруч? Надто гордий? Чи впертий? І хоч мені було жаль Дема, але всю ніч я його не збиралась вмовляти. Не хоче спати зі мною, то й не треба.

Кетта дуже зручно вмостилася. Дему можна тільки поспівчувати))) Це вже з сьогоднішнього оновлення. Хто ще не читав — запрошую! ;)

— Тобі зручно, Кетто? — мені здалося, чи в його голосі чулися хрипкі нотки? Оце так! Після стількох років!

Я підсунулася ще ближче і вмостила голову в Дема на плечі.

— Тепер — так, — і захихотіла йому в шию.

Дем повільно, шумно видихнув.

— Кетто, ти знущаєшся наді мною?

— Ні. Тут просто місця мало.

Читати: "Академія Мірравель. Назустріч таємницям" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок