Відчуваєш, як вона розпадається на волокна? — гаряче видихаю за міліметр від її губ.

​Вона важко дихає.  Я  продовжую тепер вино б'є по рецепторах тисячами спалахів.

​— Відчуваєш це, Лейло? — шепочу  поки моя вільна рука повільно ковзає під стіл, опускаючись на її голе стегно в розрізі сукні.

​Вона заплющує очі й помітно тремтить під моєю долонею.

— Ірвіне, годі...

​— Скажи, що ревнуєш, — наполягаю я.

​— Чорт, Ірвіне... так, ревную! Задоволений? — видихає вона, ледь стримуючи стогін, коли мої пальці піднімаються вище.

​

​Я проводжу пальцями по її хребту, повільно зупинившись там, де починається її татуювання-павучок.

— Думала, я вчора не бачив? Я помічаю все, бо я знаю тебе. Я — не він.

​https://booknet.ua/book/pslya-spokusi-b454258