Вітаю, любі читачки і читачі!

Сьогодні діє знижка 15% на мій веселий літній роман «Відремонтуй моє серденько»! Запрошую до історії, яка точно підніме вам настрій!

Уривок:

#знижка — Це я тебе хотів спитати, де моя футболка. Вночі її з мене знімала ти.

Його сонні темно-карі, майже чорні очі, невинно закліпали, а тонкі губи розтягнулася в задоволеній усмішці — наче в кота, який нещодавно об'ївся сметаною.

— От холера!

Мар'яна метнулась туди-сюди, не знаючи, що робити, а з-за дверей знову гукнула мама:

— Мені ще довго тут стояти?

— Чекай-чекай, мам! — відповіла їй, а тоді вхопила хлопця за руку (Боже, яку до одуру сексуальну, міцну, жилаву руку!) і потягнула в кухню. — На балкон! Швидко.

Він з недовірою глипнув на вікно і двері балкону-лоджії прямо по курсу.

— Ти сховаєш мене за скляними дверима? Оригінально!

— Не сховаю. Будеш… Ось, тримай. Скажу, що ти майстер з ремонту.

Мар'яна випхала його на балкон і всунула в руки перше, що побачила, — кельню — трикутну металеву лопатку, якою Семен Іванович бавився зі штукатуркою.

Красунчик витріщився на інструмент у своїй руці і гмикнув:

— Ти що, боїшся мами? Наче доросла дівчинка.

— Я — не боюсь. А от тобі треба. Якщо мама зрозуміє, що ти тут робиш насправді, завтра нас з тобою потягнуть у храм Петра і Павла.

— Бісів виганяти чи гріхи замолювати?

— Якби ж то. Вінчатися!

Мар'яна кинулась геть на кухню, а тоді в коридор, щоб відчинити двері.

— Свят-свят, — пробурмотів хлопець. Його пальці пірнули у довге темне волосся на потилиці, а голими плечима застрибали сонячні зайчики з вікна.

Дверний замок клацнув, впускаючи у квартиру ранкову гостю. Дорогою до дверей Мар'яна встигла прихопити шовковий халат і тепер постала перед маминим прискіпливим поглядом у більш-менш належному вигляді.

— Ну і які ключі ти шукала? У тебе ж зсередини без ключа відмикається, треба лише оту засувку перекрутити!

— А, справді? Ну так, я просто… запізно згадала.

Жінка примружилась. Тим примруженим поглядом вдивлялась у доньку, доки роззувалась і ставила пакет, заповнений свіжою городиною.

У Мар'яниній голові мізки перекипіли, тепер творилася каша. Нічні коктейлі ще не вивітрились остаточно, тіло ломило після гарячого сексу, а очі все норовили скоситися в бік балкона, де щось грюкало.

Мама підхопила принесений пакет і по-хазяйськи рушила на кухню.

— У мене тут перші огірочки дозріли, взяла тобі трохи… Ой, а хто це в тебе?

Погляд, наче радар, налаштований на молодих хлопців (як-не-як, мама двох неодружених дівчат), одразу "знайшов" за балконними дверима незнайомця. Незнайомець стояв у профіль і з максимально зосередженим виглядом крутив в одній руці кельню, в іншій — прямокутну плитку для підлоги.

— А, це… Це майстер. Ремонт мені робить. Я ж розповідала, що хочу нарешті доробити балкон і мати чистий спокій.

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

А також читайте мою новинку в процесі:

✨️ «До кінця днів»

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.