— Я попереджав тебе, Левицький! Щоб ти не смів навіть торкатися її! Ти зараз дихати перестанеш! — відштовхнув його Любомир, і я вже бачила, як Любомир хотів занести кулак для удару, та я підбігла і схопила його за руку.
— Любомире, годі! Не чіпай його! — двома руками обхопила я його руку, та тепер Любомир усю свою лють повернув на мене.
— Ти його вже захищаєш? Ти ж пам’ятаєш, про що ми говорили, кицю? — він різко обхопив мою шию рукою! — таким злим я його ще не бачила. Це були справжні ревнощі з його боку. Тільки чомусь мені вони зовсім не сподобались

.
Зрадниця