Двері розчахаються, моя наглядачка, сувора така, зі стиснутими губами, повертається. І наче ж мав би бути кінець на цьому, але Хант таки схильний до самогубства, бо інакше нащо провокує мене вкоротити йому віку, кажучи: 

— В тебе є мій телефон, дзвони в разі чого. Я зможу допомогти, Сенто. 

Це пестливе звернення ще більше тригерить мене. 

— Якщо ще бодай раз скоротиш її імʼя, я вирву тобі язика, — ступаю крок в його бік, але Ліса рятує цього смертника, закриваючи двері перед його носом.

— Яка тобі різниця, як він до мене звертається? — чи розуміє ця дівчина, над якою прірвою балансує? Чи розуміє, що жадання, змішане з гнівом, страший коктейль?  

— Нехай знає своє місце. Ти моє ягня. І поки це так, ніхто не сміє до тебе так звертатися, — я стаю до неї впритул, залишаючи трохи простору між нами. 

— Твоє ягня? Твоя іграшка? — голівка задерта. Карі очі мечуть іскри.

— Саме так, — схиляюся ще нижче, вловлюючи солодкий аромат її шкіри.

Іграшка! Тільки іграшка! Трясця, мені треба триматися цієї думки! 

— Який же ти придурок! — хоробрий горобчик ніяк не здається. Хоробрий горобчик наривається. Він не розуміє, у що вляпується.

— Обережно, нижча світла, я ж можу вирвати язика не тільки йому. Я робив це і за куди менші образи, — попереджаю.

— На, виривай! — хоробрий горобчик геть здурів, висовуючи свого язичка. Такого рожевого, такого звабливого.

 Я хапаю її за вилиці, фіксую голову, так щоб не мала змоги поворухнутися, шепочу:

— Лісо, маленька, дурненька дівчинко, сподіваюсь, ти знаєш мову жестів, — але той язичок нікуди не дівається. 

Звичайно, тримає він її не так, але джіпіті навідріз відмовився генерувати інакше))

Чим закінчилася ця погроза вже можна дізнатися з нової глави.

Також дякую всім, хто приєднався до цієї ісотрії. Окрема подяка дівчатам, що коментують і діляться враженнями, не уявляєте наскільки це важливо))