Інколи отримую від авторів дивні листи…

От наприклад, один пише про те, що зичить нашому літературному конкурсу до ювілею Івана Франка успіхів… Але… Але сам брати участь у змаганні не бажає. Це для нього, як уже досвідченого, якось мілко... І так далі…

Між рядків листа одразу впадає в око такий собі нарцисизм, згубний для душі. Для творчої — й поготів. Прагнення майже відкритої пози стає очевидним… Та це ж прирікає автора на певну замкнутість, обмежує простір його поезії чи прози… Простір, одним словом, творчості. Якщо автор намагався викликати в собі почуття туги та зневіри, то він свого досяг…

Сама по собі висока самооцінка — справа непогана. Але ж у конкурсах якраз і відбувається більш-менш реальне оцінювання тексту. Журі складається з півдесятка впливових літераторів, редакторів журналів, критиків… І тут зовсім інша енергія живить почуття і розум. Енергія граничної щирості — у пошуку й поціновуванні творів, натхненних почуттям, думкою та талантом авторів-учасників…

А між тим «Склянка Часу*Zeitglas» — вже 30 років відкриває нові імена!

 Літературно-мистецький журнал

Сучасна українська проза та поезія

Нові книжки українських авторів

Видання для тих, хто цінує якісну літературу.

E-mail: zeitglas.kaniv@gmail.com

Facebook: https://www.facebook.com/journalzeitglas

#СклянкаЧасу #Zeitglas #УкраїнськаЛітература #Книги #Журнал #ЧитатиУкраїнське #СучаснаЛітература #Поезія #Проза #Видавництво