Сильна жінка вона не та, яка ніколи не плаче. Вона плаче. Але тоді, коли ніхто не бачить. Витирає сльози, глибоко вдихає і знову йде вперед. Вона не чекає, що хтось подарує їй місце під сонцем. Вона виборює його. Щодня. Працею, терпінням, вірою в себе і впертістю. Її сила не в тому, що їй легко. Її сила в тому, що вона не дозволяє труднощам визначати її майбутнє. Вона схожа на воду. Не завжди бурхлива, не завжди гучна. Але саме вода з часом точить камінь. День за днем. Краплина за краплиною. Без зайвих слів. Без показовості.

Сильна жінка знає ціну своїм перемогам. Бо за кожною з них — безсонні ночі, розчарування, втрати, сумніви і моменти, коли хотілося все залишити. Та вона не здалася. І, можливо, саме тому її сила — не в тому, що вона ніколи не падає. А в тому, що після кожного падіння вона знаходить у собі сміливість підвестися ще раз. Справжня сила не кричить. Вона мовчки робить свою справу. І зрештою перемагає.