Є слова, які звучать безпечно.

Наприклад: “можливо”.

Воно не таке жорстке, як “ні”.
Не таке відповідальне, як “так”.
Не грюкає дверима. Не ставить крапку. Не змушує одразу збирати речі, видаляти фото й пояснювати друзям, що сталося.

“Можливо” залишає тебе стояти на місці.

Ти ніби ще не втратила людину.
Ніби ще є шанс.
Ніби просто треба трохи почекати, бути терплячішою, мудрішою, зручнішою, менш “не зараз”.

А потім одного дня розумієш, що це “можливо” тримало тебе міцніше, ніж будь-яке “ні”.

У «36 причин, чому я більше не ходжу на побачення» Лів прожила з цим словом п’ять років. І тепер намагається зрозуміти: вона чекала кохання чи просто боялася визнати, що відповідь уже давно була перед нею?

Без спойлерів, але з чесним питанням:

Як ви думаєте, “можливо” у стосунках це ще надія чи вже червоний прапор?

І де для вас межа?
Скільки разів людина може сказати “можливо”, перш ніж це починає звучати як “ні”?

Пишіть у коментарях. Дуже цікаво, хто вірить у “можливо”, а хто вже давно викинув би це слово разом із колишньою зубною щіткою.