що нас не відпускає, хвилює насправді.

Мене звати Лара. Я прочитала умови конкурсу "Максимум хімії". Вирішила спробувати... Не впевнена, чи вистачить швидкості, щоб написати 300 000 знаків. Проте дедлайн додає енергії.

Якщо вам цікаві легкі історії кохання, то спробуйте на смак мою історію. Бо без підтримки читачів мої зусилля стануть марними. Тож запрошую вас на свою сторінку.

А ось і уривок із "Прихованого сценарію"

"Батьки розлучилися тиждень тому і сварилися кожного дня. До того ж намагалися втягнути у свої перепалки Соломію. Мама безперервно обливала брудом тата, не звертаючи уваги на слова  доньки про те, що вона не бажає цього слухати.

— Чого ти не йдеш до своєї пасії? Чого приперся? Бачити тебе не можу, — часто зривалася на крик  мама.

Тато не відповідав, ходив похмурий та злий.  Соломія навіть боялася звернутися до нього, щоб пояснити, що вона ні на чиєму боці.

Світ Соломії руйнувався. Трикімнатна квартира, в якій вона народилася та провела дитинство, була продана. Точніше, за неї вже взяли завдаток. За місяць усе закінчиться — батьки підпишуть угоду і назавжди віддадуть ключі.  А поки вони метушилися між переглядами чужих квартир, підшукуючи собі дві однокімнатні".

Але чи можна втекти від минулого, коли в поїзді навпроти сідає незнайомець.

Він вривається в її самотність, змушуючи забути про минуле.

Та чи цікава вона йому, чи він  почав спілкування через нудьгу?

Щоб читати тисни тут