«Я хочу насолоджуватись поступово…» | Нова глава «Рецептів щасливих помилок» вже на сайті!

​Привіт, мої любі читачі! 

​Ви вже встигли скуштувати 16-ту главу? Бо на нічній кухні ресторану «Sakura» сьогодні стало по-справжньому гаряче, і справа зовсім не в увімкнених плитах...

​Тея зважилася на сміливий експеримент — приготувала вишуканий апітайзер із чорноморської камбали з цитрусовим соусом юдзу та гострим васабі. Реверанс у бік Шефа, її одеська душа на японський лад. Це мав бути просто іспит на професіоналізм. Але коли за останнім гостем зачинилися двері, а на кухні згасло верхнє світло... правила гри змінилися.

​Кенджі не просто спробував страву. Він перейшов у наступ. Його слова, прошепочені прямо в губи Теї, коли вона була затиснута між ним і кухонним столом, змусили мене саму затамувати подих під час написання:

​«Твій апітайзер ідеальний. Він дражнить. Він змушує бажати більшого. Але знаєш, у чому твоя головна помилка, маленька іскорко? Ти віддала мені все й одразу в одному шматочку. А я... я хочу насолоджуватись поступово, крок за кроком, а не за один раз».

​Наш суворий японський Шеф виявився справжнім мисливцем. Він не поспішає. Він збирається завойовувати Тею повільно, смакуючи кожну мить, кожен її подих. І його натяк на те, що «основна страва ще попереду», звучить як справжня обіцянка.

​ А тепер признавайтеся у коментарях:

Хто під час читання фіналу цієї глави забув, як дихати?  Як вам така сторона Кенджі — владна, пристрасна, але неймовірно зріла й терпляча? Що, на вашу думку, він назве їхньою «основною стравою»?

​Чекаю на ваші палкі коментарі, зірочки та теорії! Кожен ваш відгук надихає мене писати продовження ще швидше.

​Якщо ще не читали — біжіть на сторінку книги, там вас уже чекає порція кулінарної пристрасті!  тарілка чорної порцеляни, біла риба і два гарячих серця...