"Щастя у картонній коробці". Давайте знайомитися.

Привіт, дорогі читачі!

 

Сьогодні особливий день, адже на моїй сторінці з'явився перший відгук, і я вирішила вийти до вас на прямий зв'язок. Хочу ближче познайомити вас із моєю новинкою.

 

Коли ми чуємо фразу «картонна коробка», то зазвичай уявляємо переїзд, старі речі або... кошеня, яке шукає дім. Але для моїх героїв у такій коробці сховане щось значно більше. Справжнє щастя.

 

Чому варто зазирнути в цю історію вже зараз?

 

Чіткий графік: нові розділи виходять регулярно, тож вам не доведеться довго чекати на продовження.

 

Затишна атмосфера: ця книга створена для того, щоб подарувати вам теплі емоції (і, можливо, трішки інтриги!).

 

Книга вже повністю розпланована і поступово з'являється на сайті.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Лір
30.06.2026, 10:21:41

Вітаю на Букнеті! Хай буде успішним творчий шлях!❤️

Avenor
30.06.2026, 10:51:29

Анна Лір, Ваші теплі слова надихають на подальшу творчість. Буду вдячна за Вашу підписку.

avatar
Дана Новак
30.06.2026, 10:47:27

Вітаю, бажаю успіхів! ☀️

Avenor
30.06.2026, 10:49:37

Дана Новак, Дякую за побажання. Бажаю приємного читання.

Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше