Не встигла я вийти з ванної і в оголеному вигляді пройти до шафи, як двері каюти відкрилися, пропускаючи мого покровителя. Виглядав він ще більш холодним і зарозумілим, ніж зазвичай. Але, побачивши мене, огас завмер на порозі, ніби раптом забувши, навіщо взагалі сюди заявився.

Скрикнувши, я схопила з шафи першу-ліпшу річ і прикрилася. На язику так і крутилося уїдливе: «А стукати огасів не вчать?» — але вистачило розсудливості промовчати. Після вчорашнього я не плекала ілюзій щодо стриманості цього чоловіка. А ще мені дуже не сподобався вираз його очей.

– Бачу, ти почуваєшся краще, – все-таки порушив він мовчання, пильно мене роздивляючись.

Я невизначено знизала плечима, хоча хотілося випалити: «Не завдяки вам!»

– Вчора я злегка захопився, – промовив огас, проходячи всередину приміщення й зупиняючись за кілька кроків від мене. – Надалі постараюся краще тримати себе в руках.

– Тобто ви вчора дійсно могли мене вбити? – сухо уточнила я.

– Радше, повністю спустошити, – заперечив він. – Тож сьогодні я дам тобі перепочинок. І щоб трохи загладити провину, після сніданку почну займатися з тобою розвитком твоїх ментальних здібностей.

Сказати, що я здивувалася – це нічого не сказати. Огас вважає за потрібне загладжувати переді мною провину?

МІЖЗОРЯНА АКАДЕМІЯ 

ВИКЛАДКА НОВИХ РОЗДІЛІВ КОЖНОГО ДНЯ, КРІМ НЕДІЛІ

УСІХ ЗАПРОШУЮ!