Вкотре впевнююся, що найбільше мені чіпляють антагоністи, які щиро вважають, що роблять правильну справу.
Бо вони прагнуть змінити світ. Зробити його кращим, безпечнішим чи справедливішим. І іноді навіть важко сперечатися з їхньою метою... Дуже спокусливо виглядає.
Але потім починаються методи...
Саме вони й перетворюють таких персонажів на антагоністів. Наприклад, вбити пів всесвіту, щоб врятувати іншу половину, ви зрозуміли про кого я))))
І мені справді цікавіше читати про таких героїв, ніж про тих, хто хоче знищити світ просто тому, що колись його образили, не зрозуміли або він вирішив помститися всім навколо. Цих ображених взагалі не відчуваю персонажем. Так, картонка якась.
Сьогодні якраз дивилася останній сезон The Legend of Vox Machina і зловила себе на думці: ось це цікавий антагоніст. Без спойлерів))) Саме той випадок, коли довелося замислитися: "А чи справді він лиходій?" В мене була ціла суперечка з чоловіком - я виграла))))
А як у вас?
Якого книжкового чи антагоніста з екрану ви пам'ятаєте досі? І чим саме він вас зачепив?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтия вже десь писала тут під чиїмось блогом, що моїм улюбленим антагоністом є Занд дан Глокта – жорстокий інквізитор з серії книг Джо Аберкромбі. Я весь цикл прочитала тільки через те, що цей персонаж там зʼявлявся. В його плани входила тільки власна вигода, а ще він був страшенно жорстоким, через своє каліцтво в молодості, коли потрапив в полон. І замість того, щоб стати найкращим фехтувальником королівської армії, став жорстоким маніпулятором.
Моріарті) Він, звісно, не хотів змінити світ на краще, але ж який розумний, хоч і антагоніст))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати