Я згадала, що в мене перша частина геть не візуалізована. Тож ловіть мою улюблену сцену:

— А, так. Мало не забула, — додала Карлайла, яка вже й сама спішила покинути епіцентр подій і приєднатися до глядачів і глядачок. — Ґєшеат має вільний вечір, щоб померти за чужу коханку. Тож оголошую битву фамільярів! — відьма підняла вверх праву руку й помахала нею.

Натовп не розділив її ентузіазму. В повітрі відчувалося якесь напруження.

— Ти теж відійди, — звернувся Ґєшеат до Ханни, що все ще стояла поруч із ним. — Хоча чекай… Відьми оце, — він скинув свою сорочку й кинув їй в руки. — Не загуби — це моя улюблена.

— Добре. Дякую… — спромоглася сказати вона, відступаючи спиною до інших відьом.

— А тепер іди! — поквапив її демон, очі якого вже загорілися червоним. — Бо, як не дивно, — сказав він вже тихіше, повертаючись до ангела, — доведеться дійсно битися.

Ханна поспішила злитися з натовпом і тільки на безпечній відстані знову зосередилася на імпровізованому полі битви, переводячи занепокоєний погляд то на одного з противників, то на іншого.

Астраель подивився на суперника й кивнув, виражаючи свою повагу. Ґєшеат теж злегка нахилив голову, після чого розвів руки в сторони й матеріалізував в них два червоні напівкруглі мечі. Демон знав, що має фору, поки ангел активується, й не збирався її втрачати.

Він пронісся біля Астраеля чорною блискавкою, цілячись у грудну клітку, але ангел був не набагато повільніший, тому вчасно відхилився назад. Вдарити у відповідь ангелу було нічим і ще пару хвилин не буде, тому залишалося лише ухилятися.

Не гаючи часу, Ґєшеат атакував зблизька, та Астраель перехопив його руку. На кілька секунд вістря червоного примарного меча опинилося у самого горла ангела.

— Астраелю!.. — вигукнула Ханна.

Тому якраз вдалося подолати й відкинути демона. Піднімаючись, Ґєшеат встиг кинути в її сторону погляд, в якому читалося: «Ти серйозно?!»

Ці неймовірно гарні хлопці живуть тут:

"Тернові пута або Приручити ангела"

З любов'ю ❤ Ваша Мрія Чарівна ❤

Фейсбук ⭐ Інстаграм ⭐ Тредс