Всім привіт! 
Сьогодні я до вас із невеликою, але важливою новиною щодо моєї книги ДАЙ МЕНІ ШАНС: СПОВІДЬ КІЛЕРА.
Ви могли помітити, що назва оновилася, і тепер книга називається просто «ДАЙ НАМ ШАНС».
Хочу одразу заспокоїти всіх, хто стежить за історією: змінився лише заголовок, а не зміст! Сюжет, доля наших героїв, напруга, пристрасті та всі перипетії — все залишається на своїх місцях. Жодна літера не була змінена в самому тексті історії.
Чому так сталося? Ви знаєте, як я намагаюся робити все можливе, щоб про книгу дізналося якомога більше читачів. Але іноді цифрові алгоритми бувають суворішими за будь-якого літературного критика. На жаль, певні слова у назві викликають автоматичні блокування на рекламних майданчиках, через що історія не може охопити нову аудиторію.
Я дуже хочу, щоб про цю історію дізналося якнайбільше людей, тому прийняла рішення зробити назву більш «дружньою» до алгоритмів, але такою ж глибокою за змістом. Назва «Дай нам шанс» для мене звучить навіть більш символічно, адже в основі сюжету — боротьба за право на нове життя та кохання всупереч усьому.
Дякую, що ви зі мною, що підтримуєте та читаєте. Для мене це найголовніше! Сподіваюся, вам сподобається оновлена обкладинка — ми з нею попрацювали, щоб вона виглядала сучасно та атмосферно.
Продовжуємо подорож життям героїв. Далі буде ще гарячіше! 

ДАЙ НАМ ШАНС

Оновлення щодня о 00:00!

Уривок з нового розділу:

"Отже, сьогодні за вечерею я маю на очах у Вікторії залицятися до іншої жінки… Артур, звісно, знає, на які важелі тиснути, щоб отримати контракт, але зараз він мене реально підставляє!

Думка про те, що Вікторії доведеться спостерігати за всім цим, бісить мене до скреготу зубів, і кулаки мимоволі починають свербіти. І адже це він далеко не вперше робить… Але раніше мене особливо не хвилював моральний бік питання.

Але зараз… Зараз мені по-справжньому хочеться прибити Артура. І, клянуся, далеко не в переносному сенсі!

А з іншого боку… Якщо Вікторія мене після цього пошле під три чорти, може, це і на краще? Зближуватися з нею було далеко не найкращою ідеєю. Скоріше — грандіозною помилкою і порушенням усіх неписаних правил моєї роботи.

Господи! Що я роблю?! Адже це я виконав замовлення на її чоловіка. Саме я зробив її вдовою… Звісно, я не збираюся зізнаватися Вікторії в цьому. Але факт є фактом, і нічого вже не зміниш."