Так, у нас тепер зовсім не ті стосунки, як були раніше. Ми віддалились. Кожен живе своїм життям.

— Давиде? - натягнуто усміхається. - Ти чому не попередив, що приїдеш. Я б підготувався. Присідай.

Він киває на стілець і я роблю крок уперед. 

— Не хвилюйся, я не займу в тебе багато часу, - сідаю і все ж таки не втримуюсь, оглядаюсь на Міру, яка стоїть напружена біля дверей. Після того ми так з нею ні разу нормально не говорили. Сам винен. Я ніколи не цікавився її життям. - Дем'яне, у мене проблеми і мені потрібна твоя допомога.

Дем'ян кладе на стіл ще третю чашку і не запитавши мене, чи буду я пити цей чай, сипить з добру ложку. Я не люблю чай, але мовчу. Спостерігаю, як він все заливає окропом. Терпляче чекаю на його відповідь. Адже від нього залежить хід подій. 

— Я ж тебе попереджав, - нарешті він сідає напроти мене. - Ти зачепив дуже мстивого сучого сина. Має бути вагома причина, щоб ти побив важливого клієнта. Я сподіваюсь, що ти зробив це не через дурну забаганку.

— Причина була дуже вагома, - несвідомо стискаю під столом руки у кулаки. - І він вже помстився. Його охорона теж мене відгамселила. Чому він не відчепиться від мене? Навіщо перекривати подих фірмі, яка вже так ледве дихає?

— Напевно це вже для нього принципово, - знизує плечима Дем'ян. - Розкажеш, що сталось?

— А ти допоможеш мені?

— Звичайно, - усміхається і цього разу він робить це щиро. - Ти ж мій брат.

У квартиру хтось дзвонить і ми обоє оглядаємось на Міру, яка продовжує стояти осторонь.

— Напевно піцу привезли, - говорить тихо, обіймаючи себе руками.

Здається їй некомфортно в моїй присутності. Якщо чесно, мені теж. 

— Давиде, повечеряй з нами, а після ми сядемо і спокійно поговоримо, - кладе руку мені на плече Дем'ян. - Кохана, ти ж не проти?

— Чому я маю заперечувати, - відповідає ледь тремтячим голосом. - Давид нам не чужий.

Так, не чужий. Ми ділили тебе між собою, навіть не задумуючись, чи правильно вчиняємо. 

Мені не хочеться їм заважати, але погоджуюсь. 

https://booknet.ua/reader/srbnii-ne-grai-z-mnoyu-b452323?c=4999372&p=1