Добрий ранок мої любі(⁠✿⁠^⁠‿⁠^⁠)

До прочитання доступний новий розділ роману "Лисяче серце"

Уривок ✨ 

Подруга засміялася й пішла. Через десять хвилин Джаан вийшла з редакції. Ніч була холодною, вітер свистів між будинками, вулиці майже спорожніли. Вона йшла знайомою дорогою, гортаючи нотатки у телефоні. І раптом завмерла. Щось було не так. Температура різко впала з рота дівчини виходив пар, але по прогнозам не  передавали значного похолодання. Джаан зупинилася, озирнулася на вкруги, нікого не було. Відчуття тривоги не зникало, а ставало ще більш сильнішим. Їй здавалося наче хтось слідкує за нею. Джаан прискорила крок, позаду себе почула незрозумілий шурхіт. Дівчина різко обернулася і побачила, те, що не повинна була бачити. Людина, бліда, з тріщинами по всьому обличчю та тілу, воно гарчало і щось намагалося говорити. Тіло нервово посіпувалося наче хтось смикає за нерви. 

— Що ти таке? — спитала Джаан.

Голос був схожий на скрегіт металу.

— Ти пахнеш нею...

— Хто ти?!

Створіння зробило крок.

— Намистинка...

— Що?

— Де намистинка...

Усередині Джаан усе похололо. Вона інстинктивно відступила назад, а потім побігла. Істота зареготала і  за секунду опинилася перед нею. Джаан скрикнула. Чорні пазурі потягнулися до її обличчя, намагаючись вкусити дівчину. І раптом повітря спалахнуло золотим світлом.

— Відійди від неї.

Голос Ліона звучав холодно, небезпечно.

Запрошую до прочитання, щоб зрозуміти, що конкретно відбулося та яку ж таємницю Ліон розкриє Джаан.